^
Мотивуємо молодь до дії

Реформа інтернатів в Словаччині

Близько 80 00 тисяч дітей в Україні зростають у державних закладах різних типів. Тільки 20% з них є дійсно сиротами, які втратили батьків. Більшість має не лише родичів, а й одного або навіть двох батьків. Життя дитини в інтернаті важко вкласти в рамки нормального дитинства. Система робить все можливе, щоб ізолювати своїх вихованців від родини, ровесників і навіть від реального світу.

 

Інтернати наносять непоправну шкоду дітям, навіть найкращі з них не можуть забезпечити належну турботу та увагу. Найбільш небезпечне виховання в цих установах для дітей віком від 0 до 3 років, бо саме на цей вік припадає найважливіша фаза розвитку в житті дитини. Інтереси закладу завжди переважають над індивідуальними потребами дитини, яку змушують бути «як всі» Так дитина втрачає індивідуальність, в неї формується споживацька позиція і все, що її цікавить – матеріальні блага.

 

Кожного року на фінансування інтернатів в Україні витрачається 5,7 млрд. грн. І лише 10% цих коштів витрачається безпосередньо на потреби дитини, решта – на оплату праці персоналу, комунальні платежі та інші видатки. Ці кошти можна було б скерувати на підтримку сімей та уникнути негативних наслідків для дітей.

 

Але систему можна змінити. І прекрасним прикладом є Словаччина, яка за 25 років повністю відійшла від інтернатної системи. Команда «Львівської освітньої фундації» переймала досвід словацьких колег.

 

1

 

В 1997 році першим кроком в реформуванні стали зміни до закону про права дитини. В Словаччині позбавлення батьківських прав – велика рідкість. Найчастіше діти лишаються у наближчих родичів – так званих «наградних родинах». За 25 років реформи кількість дітей, яких виховують родичі, збільшилась з 30% до 60%. Якщо ж такої можливості немає, то існує широка система професійних родин та невеликих будинків сімейного типу, де дитиною займаються не прийомні батьки, а вихователі.

 

Друга велика відмінність від нашої системи - це процес виховання та спілкування з батьками. Вихователі разом з дитиною провідують батьків, в той же час з родиною працює соціальна служба. Велику увагу приділяють збереженню сімейних зв'язків та власного дому, куди дитина може повернутися.

 

Хоча для багатьох дітей другим домом стає і будинок сімейного типу, де вони живуть разом з вихователями від 6 років до повноліття. Вихователі не живуть з дітьми постійно і можуть взяти відпустку, як на звичайній роботі. Чудова профілактика емоційного вигорання, від якого часто страждають українські батьки в дитячих будинках сімейного типу. Словацькі ДБСТ знаходяться в звичайних містечках, діти ходять до простої школи, бавляться з друзями з сусідніх будинків і навіть самі ходять за продуктами. В грошовому розрахунку на утримання однієї дитини виділяють близько 130 EUR.



002

Вітальня дитячого будинку для дітей старшого віку

001

 

Зовсім маленьких дітей беруть на виховання професійні батьки. Зазвичай, це 2-3 дітей в родині, де вихователі пройшли спеціальні державні курси. Такими родинами теж опікується соціальний працівник. Держава зацікавлена в збереженні родини, тому що розуміє, що найкраще, що може мати дитина – це люблячі батьки і ніщо цього не замінить.

 

Шлях реформуванні інтернатної системи у Словаччині – дуже важлива віха, яку треба вивчати та переймати і Україні. Конвенція ООН про права дитини наголошує на тому, що діти повинні зростати в сімейному оточенні, а сім'ям потрібен захист і підтримка, адже тільки сімейне середовище здатне забезпечити дитині умови для повноцінного розвитку та дає шанс щасливе майбутнє. Кожна дитина повинна зростати в сім'ї і в наших силах змінити систему на краще.

Благодійники: