^
Мотивуємо молодь до дії

Добрий сусід. Добрі підсумки.

 

“Добрий сусід” — надзвичайно людяний проект. Сотні кілометрів по сільському бездоріжжю, безліч життєвих історій, почувши які, ти дякуєш Богові за все, що маєш. Це проект, який дає змогу побачити зовсім інший життєвий зріз, він показує іншу реальність, яку ти до цього вважав паралельною. Подяка людей, які давно не чули доброго слова, і ще давніше не відчували підтримки. Дитячі посмішки, сльози радості, дзвінки посеред ночі, екстренні виїзди. Це проект із шаленими емоціними перепадами — між відчаєм і щастям лічені хвилини.

 

Проект “Добрий сусід” спрямований на підтримку родин, що з тих чи інших причин опинились у кризі. Для супроводу таких сімей ми намагаємось максимально залучати громаду. Щоб допомога ця була конструктивною, ми створили навчальну програму “Сімейна медіація” в рамках якої вчимо проводити оцінку протреб родин у СЖО та будувати план виходу із кризи.

Проект існує з 2017 року, за цей час нам вдалось допомогти 10-м багатодітним родинам, в яких виховується 42 дітей. 1 дитина завдяки проекту була повернена з будинку малютки, ще троє просто зараз в процесі повернення в рідний дім.

Варто зрозуміти, що коли ми говоримо про родину, яка любить своїх дітей, хоче про них дбати, вилучення часто стає останньою краплею, точкою неповернення. Батьки остаточно втрачають віру в себе, родина руйнується.

 

В червні минулого року ми були свідками та учасниками неймовірної події. Маленька дівчинка, яка через сумний та несправедливий збіг обставин виховувалась в будинку малютки, нарешті повернулась додому до тата, мами та двох старших сестричок. Коли на твоїх очах брутальний сільський чолов’яга заливається сльозами радості, коли дитина у 7 місяців вперше потрапляє у рідний дім, ти починаєш розуміти, що світ неймовірний, життя чудове, люди прекрасні.

 

 

 

Україна багата щирими та добрими людьми, які радо відкликаються на прохання про допомогу. Досить часто потрібно просто озвучити потребу, дати такий собі “рецепт правильної допомоги”, і далі усі проблеми вирішуються силами громади.

 

 

 

 

Бувають також ситуації, коли на момент знайомства з родиною сусіди мають упереджене ставлення, але часто картина змінюється вже в процесі роботи. Ми організовуємо волонтерські толоки. Приїжджаємо веселим гуртом, організовуємо в селах майстер-класи, на які запрошуємо дітей не тільки підопічної родини, а й загалом дітей з усього села. І на подвір’ї, яке ще донедавна обходили десятою дорогою, тепер гамір та сміх. Часом це перший відкритий контакт родини з оточенням.

 

 

 

Дуже приємно спостерігати за тим, як змінюються самі члени родини. В роботі ми намагаємось максимально залучати ресурс самої сім’ї, це допомагає уникнути розвитку споживацтва, а також дозволяє відчути себе корисним, цінним, роботящим, а ще, таким, як усі. Гідним любові та поваги.

Ми спільно працюємо, спільно обідаємо та спільно відпочиваємо після толоки. Говоримо про життя))). Бувають випадки, коли найцінніше, що ти можеш зробити для родини це вислухати. Дати відчути, що тобі не байдуже, що ти готовий зрозуміти, допомогти і підтримати. І стається диво  люди розквітають, розпрямляють спину, вони починають усміхатись, вірити в себе. А ще вони дуже цінують ці нові довірливі стосунки, старанно виконують усі поставлені завдання. І зрештою таки вчаться самостійно оцінювати свої потреби та вирішувати проблеми. З ними стається те, чого вони дуже прагнуть вони переходять у категорію “звичайних громадян”, людей, яким не потрібно щодня доводити свою нормальність та право на гідне життя.

Маємо також зрозуміти, що тривалість супроводу родини сильно залежить від задавненості проблем. Комусь достатньо просто допомогти полагодити опалення чи залатати дах, а когось необхідно вчити готувати, прибирати, доглядати за собою та дітьми.

 

Окрему увагу варто приділити очікуванням та вимогам до родин, з якими ми працюємо. Варто розуміти, що основна необхідність роботи з родиною в СЖО полягає в збереженні цієї родини заради дітей, які в ній виховуються. Адже, у випадку руйнування сім’ї, у випадку вилучення під опіку держави, людина все подальше життя почуватиметься істотою без коріння, без ідентичності. Усе життя нестиме з собою запитання: “Чому так сталося? Невже я не гідний любові? Чи був я бажаною дитиною?”. І навіть у 60 років почуватиметься “дитиною-сиротою”. Дуже важливо приймати цінності та потреби самої родини та не нав’язувати власних. Адже тоді складно буде уникнути осуду та відчуття того, що вони не дотягують до нашої особистої планки.

 

 

 

Останній на сьогодні важливий підсумок. Завдяки проекту ми познайомились з великою кількістю працівників державних центрів соціальних служб та служб у справах дітей, налагодили плідну співпрацю. Ми домовились про узгодження дій та доповнення можливостей та ресурсів одне одного. Бо держава це не щось ефемерне. Держава це ми з вами. І від кожного з нас залежить напрямок, в якому ми будемо рухатись. Саме тому нам необхідно знайомитись, обмінюватись досвідом, домовлятись та співпрацювати.

 

 

 

Величезна подяка усім, хто допомагає нам допомагати!

 

Благодійники: