^
Мотивуємо молодь до дії

Добрий сусід потрібен усім

Цей матеріал не стосується вас лише у випадку, якщо ви Робінзон Крузо. У всіх інших так чи інак є сусіди. Ми живемо в соціумі, взаємодіємо з ним. Стосунки з сусідами здатні впливати на якість нашого життя.

 

Отож, поговоримо про родини в складних життєвих обставинах (СЖО). Кожна історія індивідуальна, в кожної такої родини були причини та передумови, що призвели до кризового стану. Якщо в такій родині є діти, то існує високий ризик, що зрештою вони опиняться в державних закладах опіки. Традиційно соціум досить скептично реагує на таке сусідство.  Члени родин у СЖО часто відчувають зневажливе ставлення оточення, зверхність та упередження. Коли ж, зрештою, діти з кризових сімей опиняються в інтернаті, пересічний громадянин пакує подарунки та самовіддано везе їх в інтернати. До вихованців інтернатів у більшості є сентименти, співчуття та глибока симпатія. Проте, чи не відчуваєте ви, що схема поламана? Що значно простіше й корисніше для усіх нас було б в той чи інший спосіб підтримати родину у СЖО, спробувати допомогти їм подолати кризу, тим самим унеможливити потрапляння дітей в інтернат? З державного бюджету України щороку виділяється 7 млрд грн на утримання інтернатної системи. Усе це гроші платників податків, сумлінних працюючих громадян, власників бізнесу. Тобто, якщо сьогодні ми не знайдемо розумний спосіб підтримати родину в СЖО, то завтра ми будемо утримувати цю родину власним коштом.

Серйозна хвороба когось із членів родини, сімейні негаразди, розлучення, нещасні випадки, або дії аферистів — ось перелік класичних причин, від яких жоден із нас не застрахований, і які зазвичай призводять до кризи. Людина з якою сталось щось із вищепереліченого перебуває у відчаї, рідко здатна мислити конструктивно, самостійно знайти вихід із ситуації. Проте вчасна підтримка і допомога можуть повернути людину в русло нормального життя. Саме тому потрібно змінювати класичні схеми взаємодії громади з кризовими родинами.

Знайомтесь, це Андрій та його діти. Вони мешкають в селі Зелів Яворівського району Львівської області.

 

 

Вони класична родина у СЖО. Їхня мама зникла в невідомому напрямку 3 роки тому, залишивши Андрія та п’ятьох дітей. Молодшу Настуню чоловік самостійно виховує з десятиденного віку. Двоє дітей знаходяться під постійною опікою держави (хоч він не позбавлений батьківських прав на жодного з п’яти дітей), ще двоє — під частковою опікою. Андрій щотижня забирає їх додому на вихідні. У хату регулярно навідуються з інспекцією представники державної соціальної служби, вони повідомили Андрію, що якщо він терміново не покращить стан житлових умов, то й решту дітей заберуть під опіку держави. Чоловік у відчаї, адже, не зважаючи на цілий ряд негараздів у житті, він дуже любить своїх діток і гарно про них дбає. В Андрія велике господарство, він тримає птицю, кроликів та кіз. Він жертва обставин і потребує допомоги. Саме тому він став героєм проекту “Добрий сусід”.

 

 

Метою проекту є гуртування людей на рівні громад, об’єднання зусиль заради допомоги ближньому.

Про цю родину ми дізнались завдяки посту Наталії Гаєвської — мешканки сусіднього села, яка дізналась про ситуацію й почала бити на сполох. По суті, Наталія є уособленням доброго сусіда. Вона добра й небайдужа жінка, яка через дописи у соціальних мережах почала закликати громаду допомогти Андрію зберегти родину і діток в ній. Ми підтримали цей заклик і люди радо відгукнулись. Володимир Лозинський — спеціаліст з водопостачання та водовідведення, що також мешкає в селі Зелів, погодився безкоштовно провести воду в будинок Андрія (наразі водопостачання — це одна з основних вимог представників соціальних служб). А отже, Володимир — ще один добрий сусід.

Спільними зусиллями ми зможемо покращити умови життя цієї родини. Вже з вересня Настуня піде в дитячий садок, і Андрій зможе почати працювати, бо протягом останніх трьох років він фактично перебував у декретній відпустці.

Нажаль, історія Андрія дуже банальна й пересічна. Якщо ви поцікавитесь, то точно знайдете подібну родину в своєму будинку, на своїй вулиці, в своєму кварталі.

Знаєте, у Словаччині, якщо родина потрапляє в скрутну ситуацію, соціальні служби ініціюють збори так званого “родинного кола”. Збираються 10-15 родичів різного ступеню близькості і напрацьовують конкретний план допомоги. Кожен пропонує спосіб, в який він долучиться до виправлення ситуації. Таким чином родина в СЖО отримує допомогу та підтримку. А члени суспільства розуміють, що їхня відповідальність не закінчується стінами власного дому. Так було не завжди. Адже для зміни законодавства достатньо року, а для зміни свідомості часом мало десятиліття.

Коли члени громади розумітимуть, що якість життя залежить і від них самих, почне спрацьовувати принцип “колективного імунітету”. Якщо провести паралель з імунопрофілактикою — в громаді, де 95% людей мають щеплення, решта 5% не захворіють, бо будуть захищені колективним імунітетом.  Так само й з умовним здоров’ям суспільства. Родина у СЖО, оточена родинами з високим рівнем громадянської свідомості, відповідальними й небайдужими людьми, легше долатиме власну кризу, буде тягнутись до високих стандартів життя, рівнятиметься на тих, хто вчасно простягнув руку допомоги.

Допомога ближньому — це своєрідне правило десятини у нематеріальному еквіваленті. Коли долучаєшся до доброї справи не за гроші, не через обов’язок, а просто тому, що можеш це зробити, у душу приходять незвідані радість та спокій. Приходить розуміння, що ти не марно тупотиш по Землі, що хтось раніше не знайомий тепер згадуватиме тебе добрим словом. Коли це стане суспільною нормою, також прийде усвідомлення, що в разі лиха ти не лишишся із ним сам на сам.

 

Фото Наталії Раїник

Благодійники: