^
Будь зміною!

Конференція “20th years FICE Europe and the current Hungarian Child Care Law”

 

18 – 19 вересня 2017 року у м.Естергом (Угорщина) відбулась велика міжнародна конференція, присвячена 20-й річниці створення FICE Europe та сучасного Угорського законодавста стосовно опіки над дітьми (International Conference on the 20-th anniversary of FICE Europe and the current Hungarian Child Care Law)

 

Організація FICE International була заснована 1946 році, у Трогені (Швейцарія). Після другої світової війни велика кількість дітей в Європі втратила батьків, рідний дім, та була поселена в інституційні заклади опіки. Щоб змінити якість життя цих дітей  FICE International працювала з великою кількістю Європейських країн, започаткувавши дискусію стосовно обставин життя дітей в інтернатах, покращення якості життя цих дітей, та забезпечення для них гарного майбутнього. Ці цілі є незмінними протягом усього часу існування організації. Вся робота FICE International зосереджена на дітях, які не можуть жити й виховуватись в біологічних родинах. Весь фокус змін, що стосується покращення якості життя дітей, був побудований на усвідомленні, що найкращим для дитини є зростання в родині, або в закладі родинного типу. З часом FICE International розвинулась в інтерконтинентальну мережу, і зараз має представництва в Сполучених Штатах, Канаді, Південній Америці, Африці, Азії, Австралії та Європі.

 

FICE Europe відкрила перший офіс в Парижі у 1997 році. У 2017 році 14 Європейських країн є членами мережі FICE Europe. Ця організація співпрацює з Eurochild, Unicef, SOS Children villages, International Foster Care Organization, Ensact, Celsis and Europian Social Network. Велика кількість професіоналів ділиться своїми найкращими знаннями та досвідом, для створення цікавої та зрозумілої мережі.

 

Україну на цій конференції представляла команда Львівської Освітньої Фундації.

 

 

Конференцію відкрила Gitta Griffioen, президент FICE Europe. Вона зазначила, що деінституалізація відбувається в найкращий спосіб лише тоді, коли за основу беруться інтереси та права дитини. Також вона сказала, що такі конференції є надзвичайно важливими для підвищення рівня професіоналізму, для отримання нових знань, обміну досвідом, для налагодження контактів. Усе це, на думку доповідачки, дає величезний імпульс для розвитку.

 

Karoly Czibere, Державний Секретар соціальних справ та соціальної інклюзії (Угорщина) доповіла, що опіка над дітьми не обмежується лише безпекою. Опіка над дітьми — це також опіка над їхніми родинами. Особливої ваги в цьому напрямку соціальної роботи надають турботі про родини, в яких є діти молодше 3-х років. Також уряд Угорщини впроваджує програму забезпечення підручниками та учбовим приладдям дітей, чиї родини перебувають у скруті. Такі діти також регулярно отримують в школах безкоштовну гарячу їжу. Якщо вищеописаних заходів виявляється недостатньо для підтримки родини, держава надає асистента, який допомагає родині у подоланні кризи.

 

Ibolya Czegledy, Програмний радник з альтернативної опіки, SOS Children Villages International, зауважила, що для підтримки та турботи потрібен індивідуальний план для кожної дитини, оскільки є велика кількість категорій дітей, що потребують опіки, і кожна така категорія має свою специфіку.

Martine Tobe, Kinder Perspectief (Нідерланди) в своїй доповіді говорила про важливість післяінституційної опіки. Програми, що навчатимуть побутових навичок та даватимуть емоційну підтримку випускникам інтернатів.

Світовою тенденцією, що на практиці довела свою ефективність, є залучення до роботи в післяінституційних програмах колишніх випускників інтернатів. Їхня присутність в програмах в роботі з молоддю додає розуміння ситуації з середини, а також викликає значно більшу довіру з боку випускників-учасників програм. Також колишніх випускників інтернатів активно долучають до розробки стратегії роботи з “aftercare” категорією.

 

Roland Stubi, FICE Switzerland, доповідав про використання наркотичних засобів в лікуванні психічних розладів у дітей. “Кожна людина залежна від чогось, але не кожна залежність має зовнішні прояви. Будь-яка речовина у світі може стати наркотиком при неналежному використанні. Найбільша небезпека наркотиків в тому, що не так складно спинитись, як складно не почати вживати знову”. Уся презентація пана Stubi була побудована на прекрасній метафорі стосовно кишенькового ножа. Сам по собі ніж не може бути ні хорошим, ні поганим – це просто ніж. Він може позбавити когось життя, ставши зброєю, або він може врятувати життя, допомогти в побуті. Те саме стосується наркотичних засобів, які використовують в медичних цілях. Вони можуть допомогти дитині позбутись психічного розладу, але можуть призвести до залежності, або спричинити ускладнення. В кінці презентації містер Roland дістав із кишені з десяток кишенькових ножів, і почав роздавати їх учасникам конференції. тут же з”ясувалось, що це не ножі, а лише шоколадки, які мають дуже подібний вигляд. Цією дією він вкотре підкреслив відносність узагальнень, і важливість розгляду кожного конкретного випадку.

 

Catelijne Sillevis, NIDOS (Нідерланди), розповіла про те, що Європа має зараз нові виклики у роботі. У Нідерландах найбільший відсоток серед дітей, що потребують специфічної опіки, складають діти мігрантів. Грамотна стратегія роботи з ними — основний виклик для більшості європейських організацій, що опікуються дітьми.

“Нідерланди не є транзитною Європейською країною, майже усі родини, що приїжджають до нас, залишаються тут назавжди. Проте рішення про еміграцію завжди приймається дорослими членами родини, діти ж не з власної волі назавжди покидають рідну домівку, друзів та родичів. Діти, як і родини в цілому, стикаються з великою дилемою. Вони постійно шукають баланс між збереженням власної ідентичності та спробами інтегруватись в нове суспільство. Надважливим завданням організацій, що опікуються дітьми, є боротьба з дискримінацією, стигматизацією та навішуванням ярликів на дітей мігрантів. Адже дитинство не має національності. Більшість цих дітей має свої страшні таємниці, ми не знаємо всієї історії їх довгих мандрів з рідного думу у Нідерланди. Більшість із них має досвід сексуального насильства. Вони не почуваються тут бажаними гостями, скоріше, розгубленими мандрівниками, що втратили дім. Вони, як і решта дітей в усьому світі, потребують миру, тиші, любові та відчуття безпеки”.

 

 

На конференції ми почули незвичну і суперечливу тезу: “Не важливо, де виховується дитина, головне — це якість виховання, яке вона отримує”. Таке твердження йде у розріз з нашими особистими та загальноукраїнськими уявленнями про якісну опіку над дітьми та молоддю. Цієї думки притримуються представники Західної Європи, країн з розвинутою демократією. Натомість, ми та делегати усіх “посттоталітарних країн” категорично не згідні з подібним твердженням. Найімовірніше, подібний підхід можна використовувати в країнах, де давно уже не існує інтернатів в такому вигляді, як у нас, і де інституційна опіка має зовсім інше обличчя.

Ми  глибоко переконані, що найкраща й найефективніша форма опіки над дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування — це родина. І найкращий спосіб подолання проблеми сирітства — це підтримка біологічної родини. Превентивні заходи, спрямовані на збереження родини та дітей у ній. Інтернатна система в тому вигляді, в якому вона існує в Україні зараз —  вартісна та неефективна.

 

Участь у конференції дала можливість познайомитись зі світовими тенденціями, що  стосуються опіки над дітьми та молоддю, познайомитись з титанами соціальної сфери, що вже десятиліттями працюють над покращенням якості життя дітей в усьому світі. Більшість експертів, з якими вдалось поспілкуватись, дуже зацікавлені в співпраці з Україною.

 

В плані деінституалізації Україна зараз знаходиться на низькому старті. Законодавча база врегульована, державна програма чудова. То ж справа за грамотною імплементацією. Це важкий та тривалий в часі процес. Потрібно багато працювати з соціумом, щоб пояснити суть, потрібно провести навчання для працівників інтернатних закладів, більшість із них має пройти перекваліфікацію. Наразі частина учасників процесу вважає, що деінституалізація — це буквальне закриття інтернатів на великий замок, що це фізичне їх руйнування. Окрім того, переважна більшість людей, що працюють в цій системі, дуже налякані, оскільки бояться втратити роботу. Це природні переживання, людей найчастіше лякає усе нове й незрозуміле. Саме тому на початку грудня цього року ми також плануємо провести конференцію. До нас приїдуть представники країн, що вже провели деінституалізацію, поділяться практичним досвідом, розкажуть про труднощі та досягнення. Під одним дахом ми хочемо зібрати державних працівників соціальної сфери, представників релігійних, благодійних та громадських організацій. Разом ми будемо шукати шляхи ефективного втілення Державної програми Деінституалізації інтернатної системи.

 

Just do DI!!!

Благодійники: