^
Будь зміною!

Небайдужі. Наталя Гаєвська.

Це Наталя, і ви маєте з нею познайомитись. Вона Людина, яка  надихає, захоплює та повертає віру в Добро навіть тим, хто здавалось остаточно її втратив.

 

 

Зараз Наталя живе в селі на Яворівщині, виховує трьох власних дітей (наймолодшій крихітці лише 8 місяців), та опікується проблемними родинами з довколишніх сіл. Крім того нещодавно в Народному домі організувала незабутні вечорниці на Андрія для сільських діток і їх батьків, приємні спогади і чутки до сих пір ходять по району. Крім того на виступи і свята не приходить з пустими руками. Завжди має гостинці для дітей. Чи то книги, чи енциклопедії, щоденники,записники, печиво, торти. Полюбила вона тих зелівських дітей, прикіпіла до них. Вона вважає, що з дітьми треба займатися, сіяти в них  добре зерно, яке потім дасть свій врожай. Залучати їх до гуртків, створювати цікаві та комфортні умови для їх життя в селі. Також, спільно з молоддю розфарбовує зупинки, висаджує квіти на сільських вулицях, робить величезну кількість справ для того, щоб жити в селі було приємніше, комфортніше та цікавіше.

 

Наталя опікується родинами, чиї діти знаходяться під загрозою вилучення. І це ще не все, у липні, завдяки наполегливості цієї неймовірної жінки вдалось повернути дитину з “Будинку дитини” у рідну сім’ю.


Зазвичай надто активні люди, що не проходять повз чужу біду, самі не мало тої біди бачили. В житті Наталі було багато злетів й падінь, часом навіть здається, що забагато, як для такої милої молодої жінки.

 

В студенські роки Наталя стала ініціатором створення організації “Молодь за майбутнє”

 

“Ми були юні дівчата і хлопці. Ми довели, що з нами в нашому маленькому місті вартує рахуватися. Ми одночасно покривали багато соціальних напрямків. По екології висаджували дерева, прибирали узбережжя Азовського моря від сміття два -три рази на рік. По волонтерству: опікувалися ветеранами ВВВ, брали над ними шефство і прибирали в хаті, готували їсти, приносили з магазину продукти, з аптеки – ліки, рубали дрова, носили воду… Сан.просвіт роботу вели. Профілактика наркоманії, СНІДу, куріння, алко.. Виступали з агітацією здорового способу життя в ВУЗах, ПТУ, школах. Все в доступній формі, самі писали сценарії. Багато часу приділяли майбутньому материнству, шлюбам, статевому вихованню. Мною був написаний і виграний грант від мерії міста на тоді величезну суму по профілактиці здорового способу життя. Я мала потім обмін досвідом з поляками. Три тижні я навчалася і ділилася досвідом у Варшаві, Любліні. Де мені пропонували лишитися і навчатися у Польщі, та я повернулася додому! Мером міста я була нагороджена у День Молоді на Приморській площі Грамотою за високі досягнення у розвитку молодіжного руху і вагомий внесок для громади. Мені пропонували очолити в міській раді комітет у справах сімї та молоді. Але я вибрала Київ і одруження. Я продовжила навчання в м.Києві. Тут і перше робоче місце і досвід. Як професійний так і життєвий.”

 

Наталя лікар за професією. Свого часу була власницею приватної клініки, проте, за часів Януковича стала жертвою рейдерського захоплення власності. В одну мить втратила все. Переїхала жити в Крим.

 

“Найбільше винесла професійного з клініки “Борис”. З приватної клініки закритого типу, де обслуговувалися лише VIP персони. Той сервіс, той досвід, рівень – Європа, Америка.. І я його маю. Тому мені є з чим порівняти. Показати і навчити ,як має бути. Який має бути медичний сервіс, які послуги. Я мала свою власну клініку, та, нажаль, за часів Януковича її не стало….Три роки і все… Все пішло. Нажаль, і серце мого тата не витримало… І я, щоб заховатися від всього світу і від болю втрати соєї рідної людини переїхала в Крим..  В ліси і гори, там де плескіт хвиль і крик чайок.. мені це було треба.. Для душі і спокою.”

 

Та спокійне життя тривало не довго. Вже за рік часу Наталі довелось стати свідком анексії півострова.

 

“За рік часу там з’явилися серед білого дня “зелені чоловічки”, важка техніка, гранатомети, бтр, величезні важкі ревучі військові літаки і гелікоптери, котрі курсували цілими днями над головою.. Страх застигав в очах.. Стигла кров, волосся ставало дибки.. Сусіди тут же доклали куди треба, що ми говоримо українською, що ми українці. Нас звільнили  з роботи, бо українці. Сказали, що паспорт РФ нас не врятує і дали час для депортації і звільнення території.. Ось саме тоді, мені захотілося стати бандерівкою, захотілося спокою і говорити вільно моєю мовою. За один день ми спакували ковдри, подушки і дитячий одяг,  і відправили Новою роштою на склад номер один, навіть не уявляючи де цей склад. Самі з дітьми поїхали машиною. Тоді по ТВ показували дуже гарні ролики як Садовий і Сех (зараз Синютка) приймають радо в обійми тих нещасних переселенців. І мені на той час вже так хотілося тих обіймів, того омріяного спокою…Я є тимчасово переміщенною особою.. Львівщина нас приняла гостинно…”

 

Оскільки Наталя висококласний лікар, вона  була обрана в комісію при ЛОДА по реформуванню системи охорони здоров’я. Наталя мріє, щоб пересічні українці мали доступ до фахової медицини.

 

“Іноді, по-справжньому, (тільки не смійтеся) відчуваю себе дуже самотньою… А тут, потреба бути важливим і необхідним в житті інших. Хоча б якийсь період. Бути таким певним символом СИЛИ і ВІРИ, без якої вони, Ковалі і Шепітки (родини, якими зараз опікується Наталя), можливо, не справилися б…
Як не крути, ЛЮДИНА істота соціальна, а значить почуття співпричетності здатне викликати в неї велике глибоке психологічне ( моральне) задоволення. І саме це дозволяє почуватися особистістю. Потрібним саме тут і саме зараз)”

 

 

Ця історія яскрава ілюстрація до твердження, що змінюючи простір довкола себе, ти змінюєш Світ. Це той випадок, коли труднощі гартують і сприймаються, як виклик, а не як поразка, коли халепа є стимулом до активної дії, а не причиною скласти лапки і здатися.

 

Наше суспільство остаточно одужає, коли така реакція на чужу халепу стане нормою суспільної поведінки. Ми маємо зрозуміти, що наша відповідальність не обмежується стінами власної оселі, бо якщо ми хочемо жити в здоровому соціумі, ми спільно маємо дбати про його здоров’я.

Благодійники: