^
Мотивуємо молодь до дії

Новини


  • #JustDoDI

     

    11—12 грудня у Львові відбувся соціальний форум «Деінституалізація: шлях від інституції до сім‘ї», організований БО «Львівська освітня фундація» спільно з керівництвом Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2.

     

    Ми говорили про реформу інтернатів у стінах інтернату. Під одним дахом зібрались представники усіх структур та організацій, що прямо чи опосередковано залучені до процесів ДІ в Україні. Учасниками Форуму стали працівники центрів соціальних служб, служб у справах дітей, керівники інтернатних закладів різних типів, представники громадських, благодійних та релігійних організацій.

     

    Учасники форуму мали змогу послухати доповіді від різних експертів ДІ, а також працювали у малих групах на тематичних платформах.

     

    Доповідачі форуму:

     

    Мар’яна Кащак, виконавчий директор благодійної організації “Львівська освітня фундація”, у своєму вступному слові розказала про основні напрямки роботи фундації в процесі ДІ, про важливість співпраці усіх ланок цього складного процесу.

     

     

    Маріанна Онуфрик, керівник національного офісу з реформи ДІ при Уповноваженому Президента з прав дитини, познайомила учасників із національною стратегією ДІ, про роль держави у цьому процесі, про важливість реформи інституційних закладів опіки для України в цілому та для кожного з нас.

     

     

    Андрій Закалюк, директор Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2, в своїй доповіді розповів про перспективи реформування ввіреного йому інтернату, про конкретні кроки на шляху ДІ, та про важливість роз’яснювальної роботи із персоналом. Львівський інтернат №2 - унікальний заклад, адже 100% персоналу за за закриття інтернату.

     

     

    Крісті Тейлор, волонтер Корпусу Миру (США),  поділилась досвідом своєї країни стосовно роботи із кризовими родинами, та про важливість врахування найкращих інтересів дитини в процесі ДІ.

     

     

    Пітер Сіткеі, професійний координатор Департаменту Професійного менеджменту Головного управління Соціальних справ та Опіки над дітьми (Угорщина), розказав про угорський досвід деінституалізації, а також про основні виклики країни, що успішно завершила цю реформу.

     

     

    Уляна Токарєва, керівник Центру регіонального розвитку, про важливість роботи соціальних служб у відповідності до потреб громади, про створення необхідних соціальних послуг та про грамотне використання бюджетних коштів.

     

     

    Вікторія Федотова, керівник НГО “М.АРТ.ІН-клуб”, поділилась досвідом роботи у напрямку превенції соціального сирітства, про важливість підтримки кризових родин задля запобігання потрапляння дітей в інституційні заклади опіки.

     

     

    Анна Решетник, керівник програми “Сімейна медіація” БО “Львівська освітня фундація”, розповіла про досвід роботи фундації спрямований на підтримку кризових родин, про важливість неосудливої допомоги та роль громад в збереженні біологічних родин та дітей у них.

     

     

    Ліна Дешвар, громадська активістка, випускниця Олешківського дитячого будинку-інтернату, наголосила на  важливості роботи з випускниками інтернатних закладів. Також розповіла про основні труднощі, з якими стикаються молоді люди після випуску, про відсутність необхідних навичок та підтримки.

     

     

    Алла Горбач, керівник Львівського ЦСССДМу, розповіла про роль Центрів соціальних служб в процесі ДІ, про необхідність змін у підходах до роботи, а також про скерування максимуму зусиль на підтримку родин у складних життєвих обставинах.

     

     

    Ірина Королець, психолог БО “Львівська освітня фундація”, у своїй доповіді розповідала про важливість підтримки оточення у збереженні біологічної родини. Всі члени кризової родини перебувають у перманентному стресі, Ірина розказала учасників про психологічні аспекти роботи зі стресом, про ефективну підтримку та супровід.

     

     

    Марта Левченко, керівник БФ “Я - Майбутнє України”, нажаль не змогла бути присуньою на форумі фізично, проте (ура! ми живемо у третьому тисячолітті)))))) змогла розповісти учасникам форуму про свій багаторічний досвід роботи з кризовими родинами за допомогою скайпу.

     

    Наталія Гаєвська, громадська активістка, учасниця проектів “Добрий сусід” та “Сімейна медіація” від БО “Львівська освітня фундація”, поділилась досвідом супроводу кризових родин у с.Зелів, про важливість співпраці з соціальними службами, а також про те, чому усім нам варто стати добрими самарянами.

     

     

    Наталя Шалата, розказала учасникам форуму про діяльність фонду Ginger UCEF, про десятирічний досвід роботи, а також пріоритетні напрямки розвитку.

     

     

    Отець Вячеслав Дорош, директор “Карітас-Спес”, поділився досвідом створення альтернативних форм опіки силами релігійних організацій, а також наголосив на тому, що якими б гарними не були умови проживання дитиниу ДБСТ, сім’я все ж є найприроднішим та найкращим місцем для дитини.

     

     

     

    Також в рамках форуму відбулась панельна дискусія під умовною назвою “ДІ - транзитна зона”, в якій різними думками стосовно одного процесу  поділились: Мар’яна Кащак, Уляна Токарєва, Маріанна Онуфрик, Андрій Закалюк та Ростислав Тимків. Зал також дуже активно долучився до дискусії у вигляді питань та коментарів.

     

     

    В рамках форуму проводилась робота в малих групах, в рамках якої учасники мали змогу познайомитись ближче та обмінятись власним практичним досвідом.

     

     

    Андрій Закалюк модерував платформи для очільників інтернатних закладів різних типів, в рамках яких учасники говорили про конкретні кроки реформування.

    Уляна Токарєва, спільно з працівниками державних соціальних служб та служб у справах дітей, напрацьовували разом практичні кейси ефективної роботи соціальних працівників.

    Мар’яна Кащак та Мирослава Туркало разом з представниками НГО говорили про те, як громада може допомагати родинам у кризі.

    Ірина Королець модерувала платформу для громадських активістів під назвою “Як я став сімейним медіатором”, в рамках якої учасниками обмінювались досвідом, ділились власними досягненнями та труднощами у роботі.

     

    Маргарита Тулуп, журналіст видання “Лівий берег” провела майстер-клас для представників ЗМІ на тему “Основні принципи висвітлення соціальних проблем”.

     

     

    Мар’яна Івашина, керівник служби навчання і розвитку персоналу ПАТ "Галичфарм", провела майстер-клас для представників соціально відповідального бізнесу.

    Ліна Дешвар модерувала платформу для представників громадських, благодійних та релігійних організацій, що працюють з випускниками інтернатів, в рамках якої учасники говорили про важливість залучення випускників до програм супроводу.

    Вікторія Федотова спільно з представниками державних соціальних служб говорили на  тему “Бідність не вирок. Особливості супроводу родин у кризі”.

     

    Висновки.

     

    1. Процес деінституалізації розпочався, він є незворотнім, а його ефективність на пряму залежить від розуміння суті процесу та спільнодії усіх його учасників.
    1. Важливість зв’язку з біологічною родиною є незаперечна. Діти, що були вилучені з сімей та втратили з ними зв’язок почуваються людьми без коріння, та все життя шукають відповіді на запитання: “чому це сталось зі мною? що саме стало причиною відмови від мене? чи справді я не гідний любові?”. А також протягом усього свого шляху, навіть будучи дорослою особою, несуть на собі стигматизуючий статус дитини-сироти.

     

    1. В ході форуму більшість учасників погодились із твердженням, що сім’я є найкращим місцем для проживання і виховання дитини.

     

    1. Сили та ресурси, що витрачаються на опіку над дітьми сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування, варто частково перескерувати на підтримку кризових родин, адже саме вони є основними “постачальниками” дітей в інтернати.

     

    1. Усю сукупність родин, що віддають дітей в інтернати, можна розділити на три умовні групи:
    • родини, що не хочуть дбати про дітей
    • родини, що не можуть дбати про дітей
    • родини, ще не знають як дбати про дітей

    Останні дві групи і є нашою основною цільовою аудиторією.

     

    1.   Для того, щоб деінституалізація в Україні відбулась успішно, необхідно провести      скурпульозний аналіз потреб громади та створити відповідні до запитів послуги безпосередньо в місцях проживання кризових родин.

     

    1.   Для ефективної роботи з родинами у кризі необхідно налагоджувати співпрацю між державними соціальними службами та НГО (релігійними, громадськими та благодійними організаціями). Адже взаємодія організацій з різними ресурсами та повноваженнями здатна забезпечити значно кращий результат та надати всесторонню підтримку родині.

     

    1.  В Україні є велика кількість організацій, що давно й ефективно працюють над вирішенням проблем соціального сирітства. Завдяки форуму вдалось налагодити нові зв’язки, обмінятись досвідом та контактами, закласти початок нової та плідної співпраці.

     

    1.   Хоч біологічна родина є найкращим місцем для виховання дітей, ми маємо бути свідомі, що все ж залишиться частина сімей, які не хочуть, або не здатні піклуватись про власних дітей. Тому потрібно розвивати сімейні форми виховання:

     

    • встановлення опіки та піклування
    • ДБСТ
    • прийомні сім’ї
    • патронатні сім’ї
    • усиновлення

     

    1.   Важливою складовою деінституалізації є донесення до загалу суті процесу,        розвінчування міфів про кризові родини та інтернати, заохочення громади до підтримки родин, що опинились у кризі. Тому організації, що працюють в соціальній сфері мають бути в постійному контакті із засобами масової інформації, розказувати про свої досягнення та про виклики, з якими стикаються у повсякденній роботі.

     

    1.  Величезну вагу у профілактиці соціального сирітства (а отже й у процесі ДІ) має парафіяльна робота релігійних організацій. Соціальне служіння, залучення до роботи громади, підримка родин у кризі - усе це давно і якісно робить Церква.

     

     

    Окрім усього вищеперерохованого хочеться відмітити, що в Україні є величезна кількість людей та організацій, які працюють з вихованцями та  випускниками інтернатів, надають підтримку родинам у кризі. Вони і є агентами деінституалізації на місцях. Дуже важливо ділитись напрацьованим досвідом, узгоджувати свої дії, налагоджувати співпрацю. Адже більшості країн, які успішно завершили ДІ, це вдалось саме завдяки спільній стратегії та співпраці між Державою, Церквою та НГО.

     

    Величезна подяка доповідачам, ваш досвід, ваше бачення та ваша діяльність безцінні, і ми раді, що ви активно ділитесь ними. Шановні учасники! Низький вам уклін за активне слухання, за ваші питання, за плідну роботу на платформах. Завдяки форуму нам вдалось знайти величезну кількість людиноскарбів — натхненних однодумців сповнених ентузіазму.

    Дякуємо персоналу інтернату №2 за допомогу в організації події.

    Шлях, який ми обрали, не буде легким та швидким, проте разом ми сила. Тепер ми впевнені, що #ДеінституалізаціїБути, адже ми є один в одного, ми розуміємо необхідність змін, і ми щоденно працюємо для досягнення мети.

     

    #JustDoDI

     

    Більше
  • Сімейна медіація в стилі ЛОФ

     

    Восени минулого року у Львіській освітній фундації стартувала програма "Сімейна медіація". 

     

    Перш за все хочеться зазначити, що у поняття "сімейної медіації" ми вкладаємо дещо відмінний зміст. По суті своїй - це програма соціального супроводу родин у кризі, і супровід цей здійснюють волонтери нашої організації.

     

    Мета програми - надання комплексної допомоги та якісного супроводу родинам у кризі. Наше завдання - навчити родини самостійно долати труднощі, забезпечити якісний супровід та моніторинг. Адже, змінивши життєві обставини цих сімей ми можемо вплинути на якість життя дітей у них, тим самим запобігти потраплянню дітей в інституційні заклади опіки.

     

    Завдяки роботі проекту “Добрий сусід” ми мали змогу вивчити обставини життя багатодітних родин у складних життєвих обставинах. В нашому випадку у сімох родинах із десяти хоча б один дорослий член родини є випускником інтернату. На момент початку співпраці з родинами, діти або перебували під загрозою вилучення, або вже знаходились під частковою або повною опікою держави. Завдяки "Доброму сусіду" побутові умови життя родин були покращені. Проте ми розуміли, що їхні обставини - це наслідок значно глибших проблем. У більшості випадків в родинах відсутні елементарні побутові навички: вони не вміють вести домашнє господарство, планувати витрати й обліковувати прибутки, доглядати за власними дітьми у правильний спосіб. Ми вважаємо, що це проблеми, які можливо вирішити. Саме тому, на нашу думку, такі родини гостро потребують супроводу компетентним спеціалістом, їм потрібен кризовий менеджер, який буде здатен надати підтримку, допомогу, та зможе навчити таку родину усім необхідним для життя навичкам (а також слідкуватиме за тим, щоб ці нові навички з часом перейшли у розряд корисних звичок). Таким кризовим менеджером має стати сімейний медіатор.

     

    Нашими медіаторами є небайдужі люди, які з власної волі допомагають родинам у кризі. Проте, якщо допомога ця безсистемна, надається при першій вимозі, то класичний результат - розвиток споживацтва у родинах та емоційне вигоряння і повна демотивація волонтера. Родина в якийсь момент розуміє, що не обов’язково напружуватись, щоб подбати про їжу чи ліки - можна зателефонувати волонтеру і він все привезе. З часом це переростає в дзвінки посеред ночі, з типовими зойками, що закінчуються памперси та на ранок потрібна дитяча каша.

     

    Для того, щоб уникнути описаної ситуації, ми вчимо наших волонтерів визначати оцінку потреб, розробляти план супроводу та дорожню карту виводу родини із кризи. Також ми запланували, що до початку роботи медіатор повинен познайомитись з державним соціальним працівником, що закріплений за даною родиною, домовитись про співпрацю та узгодити план дій. Дуже важливо, щоб у своїй роботі державний соціальний працівник та медіатор діяли злагоджено, доповнювали можливості одне одного і уникали дублювання в роботі. Саме тому на наш перший навчальний тренінг ми запросили пані Аллу Горбач - керівника Львіського ЦСССДМу.  Лише у випадку ефективної співпраці державних служб та НГО можливі якісні зміни.

     

    Також хочу звернути вашу увагу на важливіть уникання осуду в спілкуванні з підопічними родинами. Якщо ми починаємо «покращення» їх життя відштовхуючись від того, в чому вони некомпетентні, це одразу закриває людей, вони перестають сприймати будь-яку інформацію, оскільки критика неконструктивна. Вони й без того  почуваються людьми на узбіччі. Медіатор має стати тією людиною, яка прийме їх такими, як вони є, з усіма їхніми вадами та цінностями.

     

    Розкажу вам реальну історію. Кілька жінок із соціального центру стояли в черзі під установою. Поруч був відкритий каналізаційний люк. Дитина однієї з жінок впала в цей люк, а жінка, замість того, щоб кинутись на допомогу заціпеніла і просто стояла. На щастя сторонні одразу помітили, що дитина відсутня, почали бити на сполох, хлопчика таки врятували. Уже потім маму запитали, чому ж вона стояла і нічого не робила? Жінка відповіла, що вона боялася, що всі скажуть, що вона погана мама. Страх осуду та неприйняття ламає волю людей, позбавляє їх здорового глузду. Ми назавжди маємо забути питання «а чим ви думали?» (коли народжували стількох дітей, коли не сплачували за комунальні послуги, коли не шукали роботу…). В переважній більшості випадків ми маємо справу з дорослими, яких не любили в дитинстві, про яких не дбали у належний спосіб. Їх базові потреби не були забезпечені, але вони дуже хочуть виправити ситуацію із власними дітьми, розірвати це замкнене коло. Адже усім відомий сумний факт, що велика кількість вихованців інтернатів — це діти випускників інтернатів. Без нашого з вами втручання це замкнене коло сирітства функціонуватиме й надалі само себе відтворюючи.

     

     

    Безперечно, ми не маємо бути супергероями, ми не врятуємо світ, ми не зможемо зберегти усі родини. Ми також маємо усвідомлювати, що у своїй допомозі ми повинні пропонувати родинам різні варіанти, розказувати про можливі наслідки того чи іншого вибору, але сам вибір мають робити родини. Вони мають навчитися брати відповідальність за свої дії та вчинки. Наші кроки мають бути малесенькими, наші завдання — максимально деталізованими. Бо те, що видається нам очевидним, для них незрозуміле й раніш не бачене.

    Ще одна яскрава ілюстрація. В одній з родин були дуже пошарпані стіни, через це хата мала вкрай неохайний вигляд. Добра людина привезла їм гарні шпалери та клей, попросила наклеїти самостійно і поїхала додому. Наступного дня родина подзвонила й сказала, що все гаразд, шпалери поклеєні, тільки трохи не вистачило. Добра людина сильно здивувалася, бо ж купувала із запасом. Приїхала глянути, а вони ті шпалери поклеїли не вертикально (як усі ми звикли бачити), а горизонтально. По суті обмотали ними свою хату. Ця історія яскраво ілюструє 2 моменти:

    • людина, яка ніколи не бачила якоїсь дії, не здатна виконати її самостійно
    • ця ж людина може бути відповідальною в маленьких діях — попросили наклеїти — наклеїла.

     

    Ще один важливий момент роботи з кризовими родинами — хвалити їх за найменші успіхи. Суспільство часто засуджує такі родини, вони весь час живуть із відчуттям, що вони сильно не дотягують до стандартів, не відповідають вимогам, гірші за інших. Саме тому купують на останні гроші дорогі цигарки чи сенсорні телефони. Це їх спосіб продемонструвати, що вони класні й гідні поваги.

     

    Для чого це роблю я? Бо я сама глибоко травмована дитина. Моє дитинство припало на важкі 90-ті, мій тато був алкозалежним. Але знаєте, в психотерапії є таке поняття, як «пост травматичний стресовий розвиток». За моїми спостереженнями більшість людей, що працюють в соціальній сфері, теж мають певний травматичний досвід, але він не зламав нас, а зробив сильнішими. До того ж ми знаємо суть проблем зсередини, і в цьому наша перевага. Тому, коли вам хочеться пожаліти дитину, в чиїй родині не усе гаразд, знайте, що вона не обов‘язково впаде на дно, а цілком ймовірно злетить, і дуже високо.

     

    Для чого це робить ЛОФ? Бо робота з родинами  — це наш спосіб долучення до процесів ДІ, наш пріоритетний напрямок. Пані Уляна Токарєва у своїй доповіді на Форумі “Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї” вжила дуже влучний термін «спадкове СЖО». Ми віримо, що цю спадковість у більшості випадків можливо змінити.

     

    Для чого це має робити соціум? Дітей із кризових родин часто цькують, з них насміхаються, забороняють власним дітям дружити із ними. Проте, як тільки дитина потрапляє в інтернат, всі починють жаліти та любити сиротинушку. Схема поламана, і ми всі маємо працювати над її зміною. Свого часу дуже зворушили слова Словацьких колег. У них, коли родина потрапляє у кризу, соціальні працівники ініціюють збори «родинного кола» — близьких та далеких родичів 10-15 людей. На зборах вони вирішують хто і чим може зарадити ситуації. Тобто суспільна свідомість прокачана до такого рівня, що відповідальність не закінчується стінами власного дому. Вони йшли до цього рівня багато років. І зрештою прийшли)).

     

     

    Я вірю, що і нам вдасться!

     

                                                                                                                                                                                                                                       Анна Решетник

    Більше
  • Соціальний Форум “Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї”

     

    В світі немає жодної людини, яка б була компетентною в усіх галузях. Проте, вузький спеціаліст певної сфери цілком здатен пояснити загалу суть своєї роботи. Виокремити найважливіше і розказати про це зрозумілою мовою. Цікавитись чимось крім власної роботи -  означає бути всебічно розвинутою людиною. В Україні розпочався процес  деінституалізації  процес реформування інтернатної системи опіки. Сам термін, за рівнем суспільного розуміння, приблизно, як адронний колайдер. Хтось десь щось колись про це чув.

     

    Отже, інституційна система опіки  це неефективний підхід до виховання дітей, які з тих чи інших причин не можуть виховуватись в родинах. Система дісталась нам у спадок від СРСР і з того часу практично не змінилась. Сам принцип колективного виховання, життя в групі та за розпорядком  є нищівними для формування особистості дитини. Відсутність індивідуальної уваги, турботи та особистого простору. Інтернати часто називають місцями несвободи - діти живуть та вчаться в ізоляції від загалу. Зростають та розвиваються з усвідомленням, що вони “не такі, як всі”.

     

    Парадоксально, що інтернатна система виховання існує лише в бідних країнах, хоча по суті своїй є розкішшю. Утримання цієї махіни коштує 7 млрд. грн на рік. Це як норкова шуба в кредит.

     

    Ще один парадокс  в сиротинцях практично немає сиріт. Через бідність, хвороби, відсутність гідних умов життя, при живих батьках дітки живуть у інтернатах. Якщо кошти перескерувати на ефективну підтримку та супровід сімей  у кризі, абсолютна більшість дітей зможе повернутись в родини. 

     

     

    Зараз циклічно функціонує так зване “замкнене коло сирітства”    велика кількість вихованців інтернатів - це діти випускників інтернатів. Система відтворює сама себе.

     

     

    Немає жодних сумнівів, що ситуацію необхідно змінювати.  На державному рівні розроблена шикарна стратегія деінституалізації, поступово регулюється законодавство, вносяться відповідні зміни. При уповноваженому Президента України з прав дитини запрацював Національний офіс з реформи деінституалізації. Справа за втіленням задекларованих змін.

     

     

    Саме тому 11-12 грудня Львівська освітня фундація організовує Соціальний Форум “Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї”. Ми говоритимемо про реформу інтернатів в стінах інтернату. Під одним дахом зберуться розробники стратегії реформування та безпосередні виконавці.

    Доповідачі Форуму:

     

    Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба

    Керівник Національного офісу з реформи деінституалізації Маріанна Онуфрик

    Керівник Регіонального центру навчання та розвитку Уляна Токарєва

    Керівник НГО “МАРТІН-Клуб” Вікторія Федотова

    Представник уряду Угорщини, координатор Департаменту Соціальних питань та захисту прав дитини Peter Sitkei

    Громадська активістка, випускниця Олешківського спеціалізованого дитячого будинку-інтернату Ліна Дешвар

    Керівник благодійного фонду “Я - Майбутнє України” Марта Левченко

    Директор “Карітас-спес” отець Вячеслав Дорош

    Директор Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Андрій Закалюк

     

    До участі в Форумі запрошені: працівники державної соціальної сфери: очільники міських, обласних та районних служб у справах дітей, центрів соціальних служб, департаментів освіти; директори інтернатів; представники громадських, благодійних та релігійних організацій. Усі ті, хто мають стати агентами змін на місцях. 

    Також в рамках заходу будуть проведені воркшопи:

    • для представників ЗМІ
    • для представників соціально відповідального бізнесу
    • для директорів інтернатів
    • для очільників соціальних служб

    Ми сподіваємось, що участь в Форумі додасть розуміння, конкретики та злагодженості дій усім учасникам процесу.

     
    Соціальний Форум "Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї" відбудеться 11-12 грудня 2017 року за адресою м.Львів, вул.Просвіти 2-4, приміщення Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2. 

    Якщо Ви працюєте в соціальній сфері, або просто цікавитесь нею і готові стати агентом змін, долучайтесь до події. Кількість місць обмежена, обов’язкова попередня реєстрація за телефонами:

    +38(050)2393380
    +38(093)6085003
    +38(68)7074011

     

    #JustDoDI

    Більше
  • Тренінг з “Сімейної медіації”

    25-26 грудня відбувся тренінг з “Сімейної медіації” організований соціальним відділом Львівської Освітньої Фундації. Учасниками тренінгу стали волонтери проекту “Добрий сусід”, що активно допомагають багатодітним родинам в складних життєвих обставинах.

     

    Нагадаємо, що проект “Добрий сусід” спрямований на допомогу багатодітним родинам у кризі, на залучення громади до підтримки таких сімей. Основна мета проекту - зберегти ці родини та запобігти потраплянню дітей в дитячі будинки та інтернати. Адже інституційна опіка, як система, є неефективною та нищівною для формування особистості вихованців. Це означає, що допомагати необхідно. Разом з тим небайдужі люди, що супроводжують ці сім’ї, часто нарікають на невдячність, споживацтво та надмірні вимоги родини до волонтерів. Якщо робота, спрямована на подолання кризи, розпочинається без оцінки потреб родини,  не має системності, чіткого плану, прописаної послідовності дій, вона не дає бажаного результату. Відсутність результату, в свою чергу, призводить до демотивації та емоційного вигорання волонтерів. Надзвичайно важливим також є встановлення першопричини потрапляння у кризу. Кожна історія унікальна, відповідно й підхід до роботи має бути специфічним.

     

     

     

    За півроку роботи в проекті “Добрий сусід” ми зрозуміли, що є випадки, коли недостатньо просто покращити умови життя родин. Часто причина кризи має глибше коріння. Робота з такими родинами потребує комплексного підходу. Деколи потрібно працювати на розвиток елементарних побутових навичок, поступово переводячи їх у розряд корисних звичок. В роботі із сім’ями також дуже важливо розуміти їхні цінності, поважати приватність. Важливо уникати осуду та нав’язливості. Завжди залишати за родиною право вибору. Надавати допомогу в такий спосіб, щоб родина відчувала причетність до роботи, власну відповідальність за результати. Завдання мають бути зрозумілими, послідовними, з конкретними часовими рамками.

     

     

     

    Тому  в рамках тренінгу ми знайомили учасників з основними поняттями про родини у СЖО, з технікою оцінки потреб цих родин, а також вчились будувати дорожну карту виходу родин із кризи. Багато говорили про роль державних соціальних служб в процесі супроводу родини.

     

    ПРОГРАМА ТРЕНІНГУ

    Час

    Назва

    Ведучий

    10.00-10.10

    Вітання учасників. Презентація  проекту

    Анна Решетник

    10.10-10.30

    Знайомство з учасниками та їх очікуваннями

    Іра Королець

    10.30-10.40

    Основні поняття: родина в СЖО, соціальний супровід, СДД, ЦСССДМ, органи опіки

    Іра Королець

    10.40-11.10

    Роль державних структур в процесі супроводу родини. Мета соціального супровіду

    Іра Королець

    11.10-12.00

    Інструктаж з правил особистої безпеки

    Іра Королець

    12.00-12.20

    Каво-перерва

     

    12.20- 14.00

    Гра «Нагодуй Петрика»

    Всі учасники

    14.00- 14.45

    Обід

    Іра Королець

    14.45-16.15

    Оцінка потреб як родини в цілому, так і кожного члена сім’ї окремо

    Всі учасники

    16.15-17.30

    Складання плану соціального супроводу

    Іра Королець

    17.30-18.00

    Підсумки

    Іра Королець

    2й день

    Час

    Назва

    Ведучий

    13.00 - 14.20

    Духовна складова, як мотивація та натхнення допомагаючий особі /ЦСССДМ

    О.Роман Прокопець

    Алла Горбач

    14.20-14.40

    Каво-перерва

     

    14.40-16.00

    Від розгорання до вигорання (теоретичний блок)

    Оксана Гривул

    16.00-16.20

    Каво-перерва

     

    16.20-18.00

    Від вигорання до розгорання (практичні навички)

    Оксана Гривул

     

    Досвід показує, що найефективнішою є робота, що виконується мотивованою командою, до якої входять спеціалісти з громадських, благодійних, релігійних та державних організацій. В рамках тренінгу до нас завітала Алла Горбач — керівник ЦССДМ ЛМР. Пані Алла розказала про структуру державних соціальних служб, їх повноваження та можливості. Під час спільних обговорень проблем соціальної сфери учасники дійшли висновку про необхідність налагодження співпраці між державою та НГО, про доцільність співпраці та доповнення можливостей та повноважень одне одного.

     

     

    Оксана Гривул — практикуючий психолог-психотерапевт, говорила з волонтерами про ризики та наслідки емоційного вигорання, а також про методи відновлення власних ресурсів. Адже, людина здатна допомагати комусь лише тоді, коли вона сама чується добре.

     

     

    На останок говорили про духовну складову, як мотивацію та натхнення допомагаючій особі разом з отцем Романом прокопцем.

     

     

     

    Величезне спасибі учасникам тренінгу: Наталі Гаєвській, Оксані Штибель, Христині Гупало, Олі Макогін, Марії та Юлії Вус, Марії Партиці, Світлані Соботі, Марті Дідулі, Наталії Вовк,  а також нашим гостям із м.Кам’янське — Олені Білоус, Оксані Копотило, Юлії Єрмоленко. Ви усі неймовірні!

     

     

     

     

    Окрема подяка усім тренерам: Ірині Королець, Аллі Горбач, Оксані Гривул та отцю Роману Прокопцю. Дякуємо, що ділитесь заннями!

     

    Якщо у вашій громаді також працюють групи підтримки та супроводу родин у складних життєвих обставинах, ми радо проведемо тренінг і для вас. Звертайтесь, ми відкриті до пропозицій та співпраці.

    Добрий сусід потрібен усім)))

     

    Більше
  • Тернопільщина, Львівщина, Волинь: молодіжні ініціативи, що змінюють українські села

    Ми продовжуємо розказувати про успіхи української молоді. Цього разу поговоримо про молодіжні центри у селах. Уявляєте? Вам не здалось, такі справді існують і продовжують створюватись.

     

     

    Чим на вашу думку займається молодь зі села? Які у вас асоціації викликає це речення? Дуже часто не надто приємні, еге ж? Але… Але є ті, хто ламає стереотипи. Вони багато працюють, працюють над тим, щоб змінити мислення своїх однолітків, щоб змінити вектори з занепаду на сталий розвиток, щоб зберегти життя своєї домівки - свого села.

     

    У чому загадка? Чому ці молоді люди не втікають зі села в Польщу, Німеччину, чому не втікають до міста? Всім же ж так комфортніше… Принаймні так кажуть, “всі так роблять”.

     

    Погляньмо на ці чергові три історії успіху молоді в селах. Так у чому ж їхній секрет?

     


    Історія перша (четверта). Село Нирків. Ґалатиґа: Простір для альтернативної освіти та розвитку громади

     

    Область: Тернопільська

    Район: Заліщицький

    Населення: 1 013 ос.

    Організатор: ГО “Інша освіта”

     

    “Мене звати Василь, я живу в селі, я випиваю кожного тижня. Що з цього неправда?” - приблизно так розпочинається наше знайомство з Василем Кулевчуком - одним із координаторів нирківської молодіжної платформи. Легка усмішка на обличчі Василя свідчить про те, що зачепив він цією тезою основний стереотип про сільську молодь. І все було б весело, якби не було так гірко.

     

    Над створеням освітнього простору “Ґалатиґа” команда працює вже з липня 2017 року: наметовий табір, облагороджена територія колишньої школи, розмальовані стіни, налагоджена комунікація з сільською радою та дирекцією школи - ось перші вагомі результати.  

     

    Попереду тривалий і нелегкий період комунікації з селянами, налагодження програми діяльності платформи та розвиток. Адже тільки освітнім простором Ґалатиґа не обмежиться. Справа в тому, що в Ниркові, в урочище Червоне, є Червоногородський замок і Джуринський водоспад, який протягом року відвідують тисячі туристів. Ідея молоді створити на базі молодіжного центру освітній простір -  соціальне підприємство. Це  забезпечило сталий розвиток платформі та тих людей, для яких вона створена.

     

    А вже з початку грудня Ґалатиґа наповниться активностями: вечорами якісного кіно, творчими майстернями, лекціями. У передчутті зимових свят молодіжна платформа обіцяє стати справжньою майстернею Святого Миколая.

     

    Команда організаторів платформи: Василь Кулевчук, Марія Безушко, Андрій Боднар.

     

    Молоде Ниркова, нехай Миколай завітає і до вас зі щедрим подарунком на розвиток вашої справи. Великої справи.

     

    Історія друга (п’ята). Село Деревня. Молодіжний простір «Хата Читальня»

     

    Область: Львівська

    Район: Жовківський

    Населення: 1 418 ос.

    Організатор: Ініціативна група “За розвиток села Деревні”

     

    Сам для себе своїми руками - ось такий цікавий основний сенс створення цієї молодіжної платформи. Організатори прагнуть створити та координувати сільський відкритий простір, у якому селяни зможуть втілювати свої ідеї у життя.

     

    Запустять молодіжну платформу створенням “Центру розвитку талантів і ремесел”, який об’єднає вокалістів, бджільників та народних майстрів над реалізацією унікальної програми для селян.

     

    Молодіжний простір міститиметься у старій дерев’яній хаті. Координатори кажуть, що продовжують славну традицію діяльності довоєнних читалень Товариства «Просвіта», які активно сприяли громадській освіті, розвитку національної самосвідомості та українського визвольного руху в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст.

     

    До кінця лютого 2018 року простір Читальні буде наповнено також регулярними кінопоказами, лекціями, а також молодь видаватиме власну “Файну газету”.

     

    Команда організаторів: Богдан Зелений, Марія Павлицька та Галина Галилей

     

    Історія третя (шоста). Село Лежниця. Молодіжний простір “SeloHUB”

     

    Область: Волинська

    Район: Іваничівський

    Населення: 443 ос.

    Організатор: Молодіжний ресурсний центр «Нові крила»

     

    У нас є ОТГ, то чому ж не створити простір для розвитку молоді? Так подумала і молодь Лежниці, залучилась підтримкою Молодіжного ресурсного центру «Нові крила» з Нововолинська і почала діяти.

     

    Молодіжним хабом стане оновлена частина бібліотеки із сучасним молодіжним стилем. В селищі молоді люди не мають альтернативного місця відпочинку та реалізації свого потенціалу та таланту. То ж організатори прагнуть показувати молоді, що життя в селі є і не потрібно з нього втікати, щоб реалізуватися та розвиватися.

     

    Ідея проекту - створити відкритий простір для молодих людей з громади, в якому вони будуть почувати себе вільно. Молодь зможе проводити там свій час та дозвілля, відвідувати заходи від організаторів, пропонувати та проводити власні заходи. Брати безпосередню участь в житті громади, вчитися та відстоювати свою громадську позицію.

     

    Команда організаторів: Павло Медина, Андрій Бомк, Іван Рудь та Наталія Мацьоха.

     

    Зараз у хабі період активних робіт із облаштування простору. Якщо хочете долучитися та підтримати молодь, то контактуйте з ними через сторінку в Фейсбуці.

     

     _________________

    Підтримку у створенні та/чи налагодженні роботи цих молодіжних платформ надала БО “Львівська освітня фундація” в рамках ”Програми підтримки створення молодіжних платформ у селах та містечках”.

     

    Перші три історії можна прочитати тут

    Більше
  • 9 молодіжних ініціатив, що змінюють малі громади. Частина I

    “А тобі що найбільше треба?.. Ти точно з того маєш якусь вигоду. Пішов вчитися до міста і став занадто розумним…” Часто ми таке чуємо на вулицях, у транспорті, правда ж? У цьому тексті ми, власне, і розкажемо про тих, кому “найбільше треба”.  Про людей, що намагаються різко збільшити кількість тих, хто "точно з того має якусь вигоду".

     

    Хто всі ці люди? Чи вони герої? Чи вони лідери? Аналізуйте та робіть висновки самостійно. Ми ж лише розкажемо 9 коротких історій.

       

     

    Усі вони молоді та амбітні. У кожного свій  унікальний досвід, але є те, що їх об’єднує: цим молодим людям набридло чекати поки прийде ефемерний “хтось” і розпочне у їхній громаді зміни. Вони не бояться відповідальності, готові йти вперед, падати,але не зупинятися. Ці люди готові об’єднувати інших молодих людей і показувати їм інше життя. Те, якого не побачиш у телевізорі, не навчишся від батьків, не зустрінеш, тиняючись по вулицях. Життя у постійному русі вперед, де молодь має місце для розвитку та творення справжньої спільноти. Вони створюють молодіжні центри та платформи у своїх громадах.

     

     

     

    Історія перша. Селище Покотилівка. Молодіжна платформа “Велодача”

     

    Область: Харківська

    Район: Харківський

    Населення: 10 350 ос.

    Організатор: ГО “Велодача”

     

    Відсутність ефективної комунікації між жителями села,  а також відсутність освітніх та культурних подій надихнуло учасників проекту розробити креативний майданчик для обміну думками та ідеями, де проходили б різноманітні лекції, освітні події, кіноклуби, тощо...

     

    Велодача - це молодіжна платформа, що активно розвивається та бажає змінювати на краще навколишній світ.  Зараз у платформі кипить робота: на базі  міні рампи для катання на bmx (прим. bmx – Bicycle Moto Cross, вид екстремального велоспорту), створеної раніше, створюється лекторій під відкритим небом.

     

    Команда платформи: Костів Марія та Костромицький Василь.

     

    “Ідея створити майданчик для обміну думками не нова, однак вкрай важлива для невеликого селища. В Покотилівці ми вирішили зробити розробити цей майданчик на Велодачі. Як результат, після закінчення проекту в селищі з`явиться місце для проведення open air заходів, на яких, сподіваємось, буде розкриватися творчий потенціал нашої громади!” - розповідає керівник проекту Марія Костів

     

    А ось сторінка "Велодачі"у Фейсбуці.

     

     

     

    Історія друга. Місто Пустомити. Молоджна платформа “Білка”

     

    Область: Львівська

    Район: Пустомитівський

    Населення: 9 111 ос.

    Організатор: ГО “Твій простір”

     

    ГО “Твій простір” - це молодіжні навчальні програми, творчі вечори та кінопокази, велопробіги та фестивалі. А віднедавна ще й молодіжна платформа…

     

    “Білка - це нестримний рух, наполегливість та стиль життя. Будь білкою”.

    Білка - молодіжний простір міста Пустомити, де можна весело й з користю провести час, завести нові знайомства, дізнатися більше про актуальне життя містечка й долучитися до громади місцевої молоді.

     

    Актив молодіжного центру - це троє креативних людей: Крисько Іван, Серняк Любомир та Степований Андрій.

     

    На наступні півроку хлопці поставили собі дві основні цілі:

    -  стати майданчиком для співпраці молоді з владними структурами, бізнесом і церквою;

    - стати приємним місцем зустрічі для спільного відпочинку та навчання молоді.

     

    “Білка” обіцяє стартувати вже у листопаді, то ж вже невдовзі можна буде відвідати лекцію “Назад в минуле, сміливо – в майбутнє. Історія міста Пустомити” чи, наприклад, акустичний вечір - виступ гурту “Тепло”. Або ж… локальний аналог всесвітньо відомого TED x.

     

    А за новинами від цієї команди можна слідкувати тут.

     

     

     

    Історія третя. Місто Рожище. Відкритий простір для молоді “Цитрус”

     

    Область: Волинська

     Район: Рожищівський

    Населення: 13 245 ос.

    Організатор: ГО “Молодіжна платформа”

     

    Перед початком проекту команда платформи провела опитування, відповідно до якого  61% опитаної молоді готові волонтерити чи займатися громадською роботою, проте вони не знають де можна реалізувати себе.

     

    Створювати умови для молоді, допомагати їй у розвитку та презентувати можливості взялись Сеняда Ірина, Манюхіна Аня та Зенц Юлія.

     

    “ В рамках нашого проекту, ми відкриємо постійно діючий, відкритий простір для молоді “Цитрус”. Вже майже рік ми проводимо різного роду ініціативи на базі приміщення за адресою вулиця Шевченка, 1Д, проте хочемо запустити цю роботу системно із чітким розкладом у форматі клубів для молоді”, - кажуть організатори.

     

    Платформа вже розпочинає наповнюватись системними заходами та ініціативами, такими як Клуб “Персона”, що передбачає регулярні освітні та надихаючі зустрічі з успішними людьми, або ж клуб вивчення англійської мови “EnglishOK club” з волонтером Корпусу Миру.

     

    Перша активність у платформі - ігрофікований захід із  волонтеркою Корпусу Миру Елісон Стонер  “Як волонтери змінюють світ” відбувся 29 жовтня.

     

    А вже у грудні на базі рожищенського “Цитрусу” відбудеться перший молодіжний форум міста, метою якого є розробка “Дорожньої карти реформування молодіжної політики м. Рожище”

     

      _________________

    Підтримку у створенні та/чи налагодженні роботи цих молодіжних платформ надала БО “Львівська освітня фундація” в рамках ”Програми підтримки створення молодіжних платформ у селах та містечках”.

    Більше
  • #можливості. Leshchyshyn Prize для студентів

    Leshchyshyn Prize – це спеціальний конкурс, спрямований на підтримку проектів успішних студентів зі всієї України. Маєте успішний проект? Маєте ще одну успішну ідею? Ми готові вас підтримати.

     

           

     

    Максимальний розмір ґранту складає 1 000 кан. дол. (орієнтовно 20 000 грн.)

          

    Учасники програми: Студенти ВНЗ України. 

       

    Підтримка надається СОЦІАЛЬНИМ проектам , які спрямовані на впровадження змін у таких сферах:

    -     Розвиток та підтримка культури через реалізацію культурних, мистецьких, спортивних ініціатив, пленерів, шкіл, фестивалів.

    -     Розвиток громадської активності через неформальну освіту,

    -     Екологія, енергозбереження, інновації.

    -     Активізація молоді та соціальна інтеграція вразливих верств населення.

     

    Часові рамки програми:

    1- 30 СІЧНЯ:  Прийом студентських заявок.

    30 СІЧНЯ - 15 ЛЮТОГО: Розгляд пропозицій.

    БЕРЕЗЕНЬ - КВІТЕНЬ: Підписання договорів, приготування до реалізації проекту.

    КВІТЕНЬ - СЕРПЕНЬ: Виконання проектів.

    1-15 ВЕРЕСНЯ: Звітування. КОНФЕРЕНЦІЯ УЧАСНИКІВ КОНКУРСУ – ОБМІН ДОСВІДОМ.

        

    Критерії відбору проектів:

    • Студентські пропозиції будуть оцінюватися за критеріями творчого та інновативного підходів при розробці соціальної програми чи діяльності (наприклад, використання методів соціальної адаптації) для цільової аудиторії.
    • Крім того, успішний студентський проект повинен мати потенціал для особистої трансформації з боку учасників: "служіння іншим".
    • Студенти, безумовно, повинні показати свою обізнаність про те, як живуть соціально вразливі категорії наслення - масштаби несправедливості, нерівності та дискримінація у суспільстві, міфи та ін.
    • Також при розробці проектів варто врахувати:
      • практичність проекту (чи можна відтворити проект у інших контекстах);
      • актуальність (актуальність у контексті сучасності);
      • характер користі для цільового населення в короткостроковій та довгостроковій перспективі;
      • наслідки впливу проекту на цільові групи;
      • потенціал проекту в питанні залучення підтримки членів місцевої громади, сусідів та ін.

     

        

    Аплікаційні форми за встановленим зразком надсилати на електронну адресу volunteerproject.lef@gmail.com у форматі .doc або .pdf з позначкою «Leshchyshyn Prize для студентів»

     

    Наші контакти

    БО «Львівська освітня фундація»

    м.Львів, вул. Політехнічна 4/6

    +38 (093) 486 74 06 - Станіслав Клосовський

    volunteerproject.lef@gmail.com

    www.lef.org.ua

    ________________________________

     

    Засновниця LESHCHYSHYN PRIZE

    п. Анастасія ШКІЛЬНИК. 

    Народилася 22 серпня 1945 року в таборі переміщених осіб поблизу міста Вассербург у Німеччині. У 1947 році сім’я емігрувала до Вінніпега (Канада). Заснувала Нагороду «Світло Справедливості.

    За її підтримки та у співпраці з «Карітас-Україна» було засновано програму з надання можливостей кредитування медичного обладнання.

    Підтримувала український центр «Джерело» для дітей з розумовими та фізичними вадами, від імені організації «Врятуймо дітей»  спонсорувала фандрейзингові заходи, які проводилися з метою надання допомоги дітям-переселенцям із Сирії.

    Померла 13 травня 2014 року від раку стравоходу.

    Більше
  • “Осіння соціальна школа “Старшого брата”: як це було!
    "Старший брат" не оминає нагоди разом провести час зі своїми лідерами та зустрітися у Львові. Цього разу ми мали надзвичайно цікаву сезонну зустріч. Школи "Старшого брата" роблять акцент на корисному дозвіллі, навчанні та знайомстві з проектами "Львівської освітньої фундації". 
     
    27-29 жовтня 2017 року 50 учасників програми "Старший брат", серед них  матері, дітки та наставники, знову приїхали до Львова. В рамках Школи було проведено близько 10-ти майстер-класів та екскурсій для дітей, а дорослі навчалися та практикували навики волонтерства. 
    Дякуючи підтримці наших партнерів RAZOM for Ukraine та Toy-Drive, дітки у рамках школи змогли власноруч зробити стільці, помалювати на піску, повозитися на ковзанці та отримати гарні набори шкільного приладдя. 
    Наставники та матері діток теж не залишилися без діла. Наставники допомагали навести порядок у сім'ї самотнього батька у рамках проекту "Добрий сусід", а в цей час матері діток разом сортували одяг спільно із Львівською спільнотою взаємодопомоги. Вже вдруге поспіль ми акцентуємо на соціальній складовій, щоб поширювати їдею допомоги один одному у громаді. Вважаємо, що саме це є гарантом побудови сильного громадянського суспільства. Цього разу три проекти "Львівської освітньої фундації", а саме - "Старший брат", "Будуємо Україну разом" та "Добрий сусід" - працювали на одному об'єкті - в будинку самотнього батька. Годі й жадати сильнішої синергії та поєднання проектів ЛОФ, що є важливим завданням нашої організації. 

    "Старший брат" не лише надає через менторство психоемоційну підтримку діткам, а й формує лідерів, які мають сміливість та бажання брати на себе відповідальність за громаду, сім'ю, сусіда. Саме тому програма школи завжди дуже насичена та різнопланова і містить елементи волонтерства, мистецьких практик та навчання.
    Нашими партнерами у Львові у процесі проведення Школи були: НРЦ "Джерело", Перша Львівська Медіатека,Соціальна майстерня, Сенсотека, King Cross Leopolis, UCUkids, Центр Анімації, ЛКП "Лев" та ін.
    Щиро дякуємо нашому жертводавцю Фонду Джинджер УКОФ за підтримку проекту та моживість  розвивати напрям наставництва в Україні щодня.
    Більше
  • “Осіння соціальна школа”: атмосфера, допомога та навчання

     

     

    "Осіння соціальна школа "Старшого брата" вже незабаром проходитиме у Львові для всіх наставників, діток та матерів програми "Старший брат". Захід має формат інтерактивної зустрічі наставників та діток всієї країни з метою знайомства, навчання та проведення часу разом. Школа триватиме 27-29 жовтня на різних локаціях Львова. Серед них: Перша Медіатека, де наставники та матері матимуть зустріч з психологами-тренерами, Центр Митрополита Шептицького, НРЦ "Джерело", Соціальна майстерня, ЛКП "Лев" та багато інших яскравих місць Львова.

    Як завжди, у рамках Школи ми навчаємося, досліджуємо, знайомимося та відпочиваємо. Школа носить також супервізійний характер - наставники мають змогу поговорити, обмінятися думками, ідеями, проблемами, що виникають та спільно із психологами шукати їх вирішення.
    Ідея того, що Школа не може носити лише розважальний характер, породила задум волонтерити у рамках заходу. "Літня соціальна школа", яка тривала 16-18 червня, була першою такою спробою. Тоді волонтери-наставники "Старшого брата" прибирали приміщення, сортували одяг та лагодили вікна та шафу в будинку самотнього батька, який хоче повернути двох зі своїх п’яти дітей під постійну опіку.

     

     

     

    Учасники Осінньої школи допомагатимуть одній молодій сім'ї, яка намагається повернути під опіку двох своїх дітей. Окрім них, через погані умови проживання під загрозою вилучення також перебуває третє дитя - двомісячний Михайлик. У сім'ї вдома ми хочемо перефарбувати стіну та навести лад у дитячій кімнаті. Така співпраця можлива разом із програмою "Добрий сусід", яка також є програмою “Львівської освітньої фундації” та має на меті забезпечити умови для проживання діток у сім’ї, а не в державному закладі опіки.

    Для діток героїв АТО “Осіння соціальна школа” - це, перш за все, освітній компонент. Організатори програми намагаються якомога більше пристосувати програму під вікові особливості діток та щоразу змінюють сет майстер-класів та екскурсій. Цього разу одна їз наших наставниць - Наталя Леонова - проведе майстер-клас хімічних дослідів із молока, оцту, соди та соняшникової олії. Також у програмі Школи є можливість спробувати себе у скалелазанні, виготовленні новорічних прикрас з нитки та здобути навики створення скетчів-рисунків, майстер-клас з яких нам погодилися провести на майданчику UCUkids. Щоразу з дітками ми намагаємося робити щось значне своїми руками. Нам у цьому дуже допомагають волонтери “Соціальної майстерні”, спільно з якими у рамках програми “Старший брат” ми вже робили книжкові шафи-стелажі, лампи-песики і цього разу маємо намір робити стільці. Для дітей є неймовірно важливим фактом те, що стілець, зроблений їхніми руками, тепер прикрашатиме їхню кімнату. І користь розвитку дрібної моторики ніхто не відміняв;)

     

     

     

    Це лише незначна частина того, що спільно із наставниками, дітками та матерями ми хочемо побачити та спробувати цієї “Осінньої соціальної школи”.

    Незмінно дякуємо нашим спонсорам Фонду Джинджер УКОФ та маємо радість поділитися з Вами новинами про співпрацю з фондом “Разом для України”, який покриває значну частину коштів, які підуть на організацію “Осінньої соціальної школи “Старшого брата”. Велика подяка кожному, хто в нас є, хто є з нами і хто хоче приєднатися. Будуємо мережу дружби та підтримки для діток наших воїнів. .  

    Більше
  • 8 цікавих фактів про життя польського села. Що можуть перейняти громади в Україні?

    Нещодавно координатор програми “Розвиток волонтерства в громадах” Станіслав Клосовський разом із 30-ма молодими та активними з України та Польщі взяв участь у тижневому проекті “Молодий громадянин - досвідчений підприємець”. Кілька спостережень та висновків про життя середньостатистичного села в Малопольському воєводстві Польщі читайте нижче.

     

      

    Фото Анни Біловус

    Протягом тижня молоді люди відвідали Urząd Marszałkowski Województwa Małopolskiego, де мали можливість поспілкуватися з представниками владних структур Малопольського воєводства про державну політику у сфері розвитку сільських територій.  А також низку агротуристичних господарств, готельних комплексів, пансіонатів та інших об’єктів сільського господарювання, а ще більше десятка об'єктів культурної та історичної спадщини.

    Отже, чим живе польське село та що доброго ми можемо перейняти у сусідів для розвитку своїх громад?

     

    1. Самоорганізація. Польські села мають громадське життя, організоване самими селянами. Чи завжди там акцент на молодь? Ні, акцент на різні вікові групи, адже не всюди молодь є і готова до змін. Яскравий приклад такої самоорганізації - це нереально жива та енергійна організація "Коло сільських господинь" у селі Стромовці Вижні. Жінки пенсійного віку власними силами за підтримки ґміни утримують великий будинок в центрі села, мають в ньому гарний етнографічний музей, коференц-зал, кухню, а також відроджуть стародавні ремесла, зокрема, ткацтво на давньому, "ледве теплому" верстаті.
    2. Переосмислення або повернення до джерел. Більшість агротуристичних господарств, які приймають гостей, діляться автентикою, вони пропахнені, пронизані, прокурені, продимлені і підперезані автентикою. Люди бережуть, люблять, але не ховають, а гордяться і показують себе, свою істину.
    3. Бізнес ”по-новому”. Польські села наповнені чудовими прикладими бізнесу “по-новому”. Система локального бізнесу в польських селах - це гарний приклад для нас. Рослинництво, травинництво, переробка продукції на невеликих фермах забезпечує гідне життя села, оскільки власниками невеликих агробізнесів є місцеві люди, а не великі агропідприємства. Це сприяє створенню у селі так званого середнього класу.
    4. Здорова конкуренція. Були ми в туристичному регіоні, тому багато чули про конкуренцію. Дуже часто я запитував як вживаються в одній громаді кілька власників однотипних господарств, що орієнтовані на туристів. Так ось,  ці люди навіть "діляться гостями", якщо у тому є потреба.
    5. Синергія. Уявіть собі наступне: ґміна,як юридична особа, може бути членом громадської організації і платити членські внески. Ну і за рахунок ґрантових коштів, які залучає ця ГО з великих фондів (переважно європейських), може реалізовувати проекти  у своїх населених пунктах (культурні, соціальні, туристичні, інфраструктурні і т.д.). Складна і на перший погляд незрозуміла система, але вона працює. І працює так, що влада і громадянське суспільство на локальному рівні взаємодоповнюють одне одного, а не перекрикують чи конкурують.
    6. Активність. Динаміка сільської місцевості в Польщі зростає... Сільське населення повертається з великих міст. І на них вдома чекають бібліотеки, школи і центри розвитку. Які творять та підтримують самі люди.
    7. Збереження історичної та культурної спадщини. Польська держава береже пам’ятки! У Малопольському воєводстві немає жодного дерев'яного костелу, що був би побитий бляхою. Усі з оригінальною, автентичною душею всередині.А ще завжди особливо вражає Шлях дерев'яної архітектури, не тільки як засіб для заробітку, але й для розвитку... Насамперед самих селян.
    8. Культура, культура і ще раз культура. Якщо з освітою складніше, то культура в селах розвивається стрімко. У селах навіть хори з костелів мають окремі тематичні концертні програми, з якими виступають в околичних громадах. Хоча так звані центри чи будинки культури є не у кожному населеному пункті. А ще села наповнені культурних життям для людей солідного віку. Це те, чого мега-мега бракує нам.

     

    Фото зі сторінки проекту у мережі Фейсбук

     

    Проект „Młody obywatel – dojrzały przedsiębiorca. Polsko-ukraińskie inspiracje dla terenów wiejskich” отримав дофінансування з Польсько-Української ради обміну молоді з дотації Міністра національної освіти Польщі.

    Більше

Благодійники: