^
Мотивуємо молодь до дії

Новини


  • Міжнародний соціальний Форум “Деінституціалізація: шлях від інституції до громади”
     
    17 - 18 травня 2018 року БО "Львівська освітня фундація" організовує Міжнародний соціальний форум "Деінституціалізація: шлях від інституції до громади".
     
    Гасло події "Реформа, що стосується кожного". 
    Ми плануємо зібрати експертів державних, громадських, благодійних та релігійних організацій для того, щоб зрозуміти можливості та обов’язки усіх стейкхолдерів, що залучені до процесу ДІ. 
     
    Робота на Форумі буде поділена на 3 умовні блоки:
    1. первинна профілактика соціального сирітства — створення комплексу медичних, освітніх, дозвільних послуг у громаді для підтримки інституту сім’ї, програми спрямовані на активізацію громади;
    2. вторинна профілактика соціального сирітства — якісні підтримка та супровід родин у складних життєвих обставинах, спрямовані на збереження біологічної родини та дітей у ній;
    3. третинна профілактика — супровід та підтримка родин, чиї діти повертаються з інституційних закладів опіки в біологічні сім’ї, в альтернативні форми опіки, а також підтримка випускників інституційних закладів опіки.
     

    ФОРУМ

    Деінституціалізація: шлях від інституції до громади

    17-18 травня 2018 року

    (БО “Львівська освітня фундація”)

     

    9.00-9.30

    Реєстрація

    9.30 - 9.50

    Мар’яна Кащак, виконавча директорка БО “Львівська освітня фундація”

    Вступне слово. Діяльність ЛОФ на трьох  рівнях в громаді для  профілактики соціального сирітства

    9.50 - 10.10

    ГО “Турбота в дії”

    Перфоменс учнів та випускників інтернатних закладів  “Time for tea”

     

    10.10 - 11.00

    Вітальне слово учасників Форуму

    11.00 - 11.30

    о.Андрій Нагірняк, віце-президент БО “Карітас Україна”

    Роль соціального служіння у контексті реформи ДІ

    11.30 - 12.00

    Кава-перерва

    12.00 - 12.30

    Дар'я Бондаренко, програмна директорка Міжнародної громадської організації "Міжнародний центр розвитку і лідерства"

    Послуги для дітей та їх сімей у громаді: перехід від хронічного екстреного реагування до підтримки стабільного благополуччя

    Кейси первинної профілактики сирітства у громаді

    12.30 - 12.50

    о.Дмитро Романко, керівник сімейного простору “Як вдома”

    Успішні практики роботи зі сім’єю

    12.50 - 13.30

    Наталія Ольберт-Сінько, директорка агенції  Be—it Health & Social Impact

    Один в полі не воїн, або як комунікації можуть змінювати і допомагати

    13.30 - 14.30

    Обід

    14.30 - 14.45

    о.Йосип Скоробогатий, керівник проекту “Територія “МИ”

    Успішні практики роботи з молоддю

     

    Кейси вторинної профілактики сирітства у громаді

    14.45 - 15.10

    Вікторія Федотова, керівниця ГО “М.АРТ.ІН-клуб”

    Збереження мами для дитини

    15.10 - 15.30

    Оксана Допілка, керівниця ГО “Рій”

    Успішні практики роботи зі сім’єю

    Робота на платформах

    15.30 - 17.00

    1. Маріанна Білик, координатор проектів та програм БО “Львівська освітня фундація”.

    2. Ліна Дешвар, волонтерка Центру “Мрія Марти”.

    3. Мар’яна Возниця, керівниця ЛОДКЛ “ОХМАТДИТ”, Олена Березовська, завідувачка консультативної поліклініки ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ».

    4. Світлана Когут, керівниця кафедри загальної та соціальної педагогіки Українського католицького університету

    5. Валентина Варава (ГО “Ініціатива +”), о.Роман Сиротич (“Карітас-Київ”)

    1. Види соціальних послуг для дітей з інвалідністю у громаді

     2. Центри підтримки матері та дитини

     3. Вчасне виявлення сімей групи ризику як запорука профілактики соціального сирітства

     4. Пошук та підготовка  кадрів для втілення  реформи ДІ та ДЦ у громадах

    5. Конкретні практики роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах

    17.00 - 17.30

    Представлення роботи груп

    17.30 - 18.00

    Завершення першого дня

    18.05.2018

     

    9.00 – 9.30

    Реєстрація

    9.30 - 11.00

    Hermann Radler, FICE International

    Діяльність, можливості та переваги мережі FICE International

     

    11.00 - 11.30

    Іванна Діман, Дзвенислава Стецуняк, Олеся Назар, БО “Львівська освітня фундація”

    Проекти ЛОФ, як каталізатор активізації громад

     

    Кейси третинної профілактики соціального сирітсва в громаді

     

    11.30 - 11.45

    Валентина Юсуфенко, керівниця ІТ Академії “Хеврон”

    Успішні практики роботи з з випускниками інтернатів та дітьми з родин у СЖО

     

    11.45 - 12.15

    Кава-перерва

    12.15 - 12.45

    Ольга Мороз, керівниця проектів та програм в ГО “Надія і житло для дітей

    Створення та впровадження підтримуючих послуг на рівні громади для дітей та їх сімей

    12.45 - 13.15

    Дар’я Касьянова, програмна директорка МБО “СОС-містечка”

     

    Система захисту дітей та підтримка сім’ї: орієнтація на результат

    13.15 - 13.30

    Андрій Закалюк, директор Школи-інтернату №2

    Анна Решетник, координаторка програм БО «Львівська освітня фундація»

    Проект реформування інтернату №2 «Центр підтримки сім’ї»

    13.30 - 14.00

    Маріанна Білик, координатор проектів та програм БО “Львівська освітня фундація”

    Послуги для дітей з інвалідністю у громаді

    14.00 - 15.00

    Обід

    15.00 - 16.30

    1.    Дар’я Касьянова, програмна директорка МБО “СОС-містечка”

    2.    Ольга Мороз, керівниця проектів та програм в ГО “Надія і житло для дітей”.

     

     

    3.    Ірина Королець, психологиня  БО “Львівська освітня фундація”.

     

    4.    Наталя Проць, керівниця ГО “Центр просвітництва і розвитку людини”

    1. Програма укріплення сім’ї МБО “СОС дитячі містечка”

    2. Досвід реформування інтернатного закладу та створення центру соціальної підтримки дітей та сімей, як комплексу сімейно-орієнтованих послуг.

    3. Адаптаційний період родини в процесі реінтеграції.

     

    4. Механізми застосування соціального замовлення

    16.30 - 17.00

    Представлення результатів платформ

    17.00 - 17.20

    Ліна Дешвар, Ігор Приталюк, громадські активісти

    Важливість програм підтримки випускників інтернатних закладів в процесі ДІ

    17.20 - 17.40

    Наталя Шалата, координаторка програм Фонду Джинджер БО «Львівська освітня фундація»

    Представлення грантових програм ЛОФ для роботи у громаді

     

    17.40 – 18.00

    Майстер-клас від Соціальної майстерні WoodLuck. Завершення Форуму

     
    Це вже друга подія подібного формату, організована Львівською освітньою фундацією. Нагадаємо, що 11-12 грудня 2017 року ми провели Міжнародний соціальний Форум "Деінтитуалізація: шлях від інституції до сім’ї"
    Минулого року основним акцентом Форуму була підтримка та супровід родин у СЖО, як ефективний інструмент запобігання соціальному сирітству. Цього разу говоритимемо про громади, про активізацію, пошук ресурсів та визначення потенціалу. Адже громада — це ми!
     
    Для участі у Форумі обов’язкова попередня реєстрація за посиланням https://goo.gl/forms/1m2V0W98AkowQoss1
     
    Приєднуйтесь до нас, приєднуйтесь до найпотужнішої реформи соціальної сфери за час Незалежності. 
    ДІ — реформа, що стосується кожного! #JustDoDI
    Більше
  • Стартував набір учасників програми “АктивуйСя”

    АктивуйСЯ - це програма розвитку потенціалу малих громад Львівщини в рамках програми “Розвиток волонтерства в громадах” Львівської освітньої фундації та Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА

     

     

    Мета: Підтримати розвиток культури та міжсекторальної співпраці у 10 громадах Львівської області шляхом реалізації комплексної культурно-освітньої програми та мікроґрантування.

     

    Географія програми: Львівська область

     

    Цілі програми:

    • підтримка ініціатив, спрямованих на соціальний, культурний і освітній розвиток сільських територій;
    • підтримка ініціатив, спрямованих на соціалізацію та залучення до життя громади дітей та підлітків сиріт, напівсиріт, тих, що опинились у складних життєвих обставинах;
    • розвиток волонтерства в малих локальних громадах;
    • налагодження співпраці між державою, церквою та громадським середовищем заради сталого розвитку громади;
    • поширення ідеї створення мережі постійнодіючих молодіжних волонтерських осередків.

        

    Хід реалізації програми

    Ініціативна група подає до Львівської освітньої фундації (далі - ЛОФ) заявку на участь у програмі, після чого експерти ЛОФу та Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА (далі - Департамент) оберуть 10 громад-переможців. Далі громади-переможці повинні організувати в громаді за фінансової підтримки Департаменту (не більше 10 000 грн.) фандрайзинговий захід - фестиваль з метою збору коштів на реалізацію запланованого проекту. Після успішного проведення заходу громади-учасники отримують від ЛОФ міні-ґрант у розмірі 20 000 грн. на реалізацію соціального проекту, а зібрані під час заходу кошти використовують як власний внесок у реалізацію проекту.

     

    Дорожня карта програми

    1. 2-17 квітня - Прийом заявок на участь за встановленим зразком.
    2. 17-22 квітня - Відбір 10 громад-учасників проекту.
    3. 27 квітня - тренінг для відібраних учаснків
    4. 1 травня - 30 серпня - Підготовка та проведення в громадах локальних фандрайзингових заходів - благодійних фестивалів. Зібрані кошти під час заходу - основа для реалізації проекту громади.
    5. 30 серпня - 15 вересня - Мікроґрантування проектів від Львівської освітньої фундації як додатковий ресурс для реалізації.
    6. 15 вересня -15 грудня - Реалізація заявленого соціального проекту.
    7. 15 грудня - Підбиття підсумків програми - форум учасників.

     

    Умови участі в програмі:

    1. Обов’язкова наявність команди організаторів проекту: Народний дім / бібліотека (на вибір), місцевий священик (священики), а також активні представники громади.
    2. Наявність обґрутнованої ідеї сталого соціального проекту в громаді з обов’язковим залученням сімей в кризі та / або дітей-сиріт та дітей в складних життєвих обставинах.
    3. Наявність зареєстрованої неприбуткової (громадської, благодійної, релігійної) організації та рахунку в банку.

     

    УВАГА! Заповнені заявки за встановленим зазком необхідно надіслати на електронну скриньку uklviv@ukr.net з позначкою "На програму АктивуйСЯ" до 17 квітня включно. Взірець заявки можна завантажити тут

     

    Більше
  • Програма стажування “Co’NGO” (co-operate with NGO) на базі “Львівської освітньої фундації”

    КОГО МИ ШУКАЄМО?

    • Молодих людей з активною життєвою позицією, які  хочуть бути залучені у реформу та трансформацію соціальної сфери України.
    • Студентів випускних курсів спеціальностей соціального спрямування (соціологи, психологи, соціальні педагоги, соціальні робітники)
    • Молодь, яка шукає себе і хоче здобути досвід у сфері роботи неприбуткових організацій.

     

     

    ЯКА НАША МЕТА?

    Створення умов для здобуття знань та навиків роботи у громадському секторі для студентів-випускників навчальних закладів та пошук потенційних працівників для ЛОФ.

     

    ЩО ДАЄ СТАЖУВАННЯ УЧАСНИКУ?

    • отримання знань про загальну роботу організацій громадського сектору;
    • розуміння процесу реалізації проекту - від ідеї до результату;
    • знайомство із основними правилами написання проектної пропозиції;
    • практикування навиків у створенні промопродукції та матеріалів для тренінгів, поширення інформації про проекти;
    • розуміння тенденцій громадського життя сьогодення: які проекти донори готові підтримувати, які є джерела фінансування проектів тощо.

     

    ЯКА ТРИВАЛІСТЬ І ЯК ВСТИГАТИ?

    Мінімальна залученість учасника -8 год/тиждень протягом 2-х місяців.

    Вимоги: присутність в офісі організації щонайменше половину зазначеного часу та виконання частини завдань поза ним.

     

    ХОЧУ СТАЖУВАТИСЯ - ЩО МЕНІ ЗРОБИТИ?

    Для того, щоб стати учасником програми стажування від БО “Львівська освітня фундація” необхідно заповнити google-форму до 15 квітня 2018 року. Після цього Тебе буде запрошено на співбесіду. Після проведення невеличкого конкурсу ми повідомимо Вам про його результати та запросимо на стажування.

     

     

     

     

     

    ____________________________

    *Стажування є безоплатним.

    Більше
  • Розпочато прийом заявок на конкурс ґрантів “Розвиток волонтерства в громадах” у 2018 році

    Мета: Здійснювати системну підтримку малих громад України через розвиток соціально активної молоді та налагодження мережі постійнодіючих волонтерських осередків - просторів.

     

     

     

    Максимальний розмір ґранту: до 20 000 грн., розмір власного фінансового внеску - не менше 20%. (Для залучення власних фінансових ресурсів рекомендуємо попередньо провести фандрайзингові заходи - благодійні ярмарки, свята і т.д. або ж передбачити у проектів фінансовий внесок учасників за участь у заходах. Також рекомендуємо залучитися матеріальною підтримкою місцевого бізнесу та органів місцевого самоврядування).

     

     

    Цілі програми:

     

    • підтримка ініціатив, спрямованих на соціалізацію, інтеграцію та залучення до життя громади дітей та підлітків сиріт, напівсиріт, тих, що опинились у складних життєвих обставинах;
    • пошук, освіта та розвиток молодих  волонтерів у локальних громадах (школярі);
    • підтримка ініціатив, спрямованих на соціальний, культурний і освітній розвиток сільських територій;
    • налагодження співпраці між державою, церквою та громадським середовищем заради сталого розвитку громади;
    • поширення ідеї створення мережі постійнодіючих молодіжних волонтерських осередків.

     

    УВАГА! Участь у конкурсі можуть брати організації зі всієї України, окрім тимчасово окупованих частин Донецької, Луганської областей, а також АР Крим та м.Севастополь. 

     

    Дорожня карта програми

    1. 5 березня - 1 квітня - Прийом заявок на участь за встановленим зразком.
    2. 1-21 квітня - Відбір команд-учасників проекту.
    3. 21 квітня - 3 травня - Оголошення переможців.
    4. 1 червня - 30 жовтня - Реалізація проектів.
    5. Липень-серпень - 2 дводенні літні школи менеджменту (у локаціях, близьких до учасників)
    6. 17 листопада - Підбиття підсумків програми - форум учасників.

     

    Умови участі в програмі:

    1. Обов’язкова наявність команди організаторів проекту: Ініціативна група, місцевий священик (священики), а також активні представники громади: Будинок Культури, Народний дім, школа, ДНЗ, місцевий бізнес.
    2. Наявність обґрутнованої ідеї сталого соціального проекту в громаді з обов’язковим залученням сімей в кризі та / або дітей-сиріт та дітей в складних життєвих обставинах.
    3. Наявність зареєстрованої неприбуткової (громадської, благодійної, релігійної) організації та рахунку в банку.

     

    Ґрантову заявку за встановленим зразком просимо надсилати на електронну адресу volunteerproject.lef@gmail.com із позначкою "На конкурс Розвиток волонтерства в громадах"

     

    УВАГА! Кошти ґранту не можуть бути використані на:

    - проведення літніх дитячих таборів без продовження у рамках проекту подальшої діяльності з цільовою групою;

    - закупівлю матеріалів, техніки та ін. без здійснення безпосередньої роботи з цільовою групою;

    - харчування учасників заходів на суму більшу ніж 20% від затребуваної суми.

     

    ____________________________

    Контакти координатора програми

    volunteerproject.lef@gmail.com

    +38 093 4867 406

    Станіслав Клосовський

    Більше
  • Студії живої парафії: як громаді стати самозарадною?

    5-8 лютого у Брюховичах біля Львова 35 активних священиків та членів парафіяльних спільнот громад УГКЦ зі всієї України зібрались на перший навчальний модуль навчально-практичної програми “Студії живої парафії”.

     

    Протягом трьох навчальних днів учасники програми змогли відвідати ряд тренінгів на теми, що стосуються безпосередньо активізації громади та впровадження соціальних проектів: “Громада - живий організм, поняття колективного імунітету громади”, “Основи розробки та впровадження волонтерських програм”, “Роль менеджера та команди в проекті”, а також “Вступ до проектного менеджменту”.

     

     

    Також у рамках першого модуля учасники відвідали ряд релігійних організацій УГКЦ, що здійснюють соціальне служіння вже протягом багатьох років, зокрема:

     

    • Спільнота взаємодопомоги “Наша хата” у с.Рихтичі (Дрогобицький р-н) - притулок для людей без постійного місця проживання з власним господарством: фермерство, виготовлення виробів з лози (для експорту), сортування вживаного одягу та ін.
    • Реабілітаційний Центр «Назарет» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ у с.Рихтичі (Дрогобицький р-н) - центр для реабілітації залежних від алкоголю і наркотиків (в тому числі ВІЛ/СНІД позитивних).
    • Кафе “Витанія” Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ у м.Дрогобич.
    • БФ “Карітас м.Золочів” та БФ “Милосердний самарянин” - басейн, соляна кімната, пекарня хліба, свічкова майстерня. Основний напрямок роботи - фізична та духовна реабілітація дітей з інвалідністю, супровід сімей, допомога військовослужбовцям та внутрішньо переміщеним особам.

     

    На завершення модуля учасники поділилися власними ідеями соціальних проектів у своїх парафіях.

     

    Тренери I модуля: Мар’яна Кащак - виконавчий директор Львівської освітньої фундації, а також координатори програм Наталія Шалата, Маріанна Каспришин, Станіслав Клосовський та Анна Решетник.

     

    Наступний модуль в рамках програми “Студії живої парафії” відбуватиметься вже у березні. Тоді учасники детальніше опацюють тематики “Соціальні послуги”, “Основи локального фандрайзингу”, “Комунікації” та продовжать вивчати основи проектного менеджменту.

    _________________________________________

    Модульна навчальна програма з адміністрування соціальних проектів для представників парафій. Реалізує Львівська освітня фундація в рамках програми Карітасу України «Підвищення рівня соціальної відповідальності парафій та їх участі в житті громад на місцевому рівні». Під патронатом Відділу соціального служіння Патріаршої курії УГКЦ. За фінансової підтримки Renovabis, CNEWA та Catholic Relief Services.

    Більше
  • ДІ — це діти, ДІ — це діяти

     

    Ще кілька років тому я регулярно возила подарунки в інтернати. Що може бути шляхетнішим за допомогу сиротам? Коли ми згадуємо про дитячий будинок, нам одразу уявляються замурзані не доглянуті дітки в розтягнутих колготах, їх ясні оченята та невинні посмішки. Їм випала нелегка доля, і дуже хочеться чимось зарадити. В той час я тісно співпрацювала з німецькими благодійниками. Серед них був Андреас — людина, яка не має жодного стосунку до України, але чомусь переймається її долею і охоче допомагає.

    Андреасу дуже хотілось допомагати українським сиротинцям, я ж раділа цьому бажанню і всіляко його підтримувала.

     

    Того разу я везла декілька ящиків з тапками, пральні порошки, зубні пасти та щітки і ще якийсь дріб’язок. Відчуття радості дерло мене на клапті. Яка ж я молодець! Як же круто і важливо те, що я роблю! Жирний плюс в карму і видовищний фотозвіт гарантовані! Поки носили коробки, я думала про Андреаса. Про те, як закину йому фотографії по розподілу допомоги, як він зрадіє, як це надихне його допомагати й надалі. З дозволу керівництва я робила багато фотографій, дітки чемно посміхались і дякували. Я знімала все підряд: ігрову, спальню, пральню - всі приміщення, в яких залишала коробки з подарунками. В момент, коли я фотографувала дітей, що чистять зубки новими щітками і пастами, до мене підійшов старший хлопчик, і тихенько сказав, що це занадто. Що це ранкові гігієнічні процедури, що людей не заведено фотографувати в такі моменти.

    Я скам’яніла. Вся ейфорія зникла без сліду. Мені стало страшенно соромно, соромно аж до нудоти. Захотілось провалитися крізь землю. Я усвідомила, що такі безпардонні люди, як я — це звичне явище для більшості подібних закладів.

     

    “Випадок зі щітками” спонукав мене почати досліджувати це питання глибше, тому що сором і нудота не відпускали, ні день ні тиждень по тому. З’ясувалось, що нести подарунки в інтернати — це допомагати інтернатам, а не дітям. Так я стала великою поборницею подарунків. Це тривало рівно до того моменту, поки я не познайомилась з прекрасною громадською активісткою Ліною Дешвар. Ліна — випускниця інтернату, її погляд зсередини вкотре змінив моє судження про сиротинці та їх вихованців. Ви ж пам’ятаєте, що коли ми говоримо про вихованців, ми маємо на увазі 106 тисяч дітей. Ліна сказала: “Раз уже ти така категорична, можливо ти й своїх власних дітей залишиш без подарунків на свята?”. І тут я уявила ситуацію, коли всі українські діти зазирають під подушку у пошуках подарунків на Миколая, а 106 тисяч дітей + мої двоє залишились без подарунків, бо Анна Решетник (я) вирішила, що подарунки розвивають споживацтво. Картина більш ніж сумна. І ось, завдяки досвіду, знайомстам та свідомому оточенню я дійшла висновку, що в Світі немає чорного та білого. Коли йдеться про таку силу силену живих людей, категоричність недоречна. Інтернати не є вселенським злом. Більше того, всупереч сумній суспільній думці, більшість працівників інтернатів — це люди, які справді люблять дітей. Просто сама система є пережитком минулого, вона дісталась нам у спадок від СРСР,  і саме її необхідно міняти.    Інтернатна система завдає вихованцям непоправної шкоди, руйнує особистість дитини. Коли ти сам не знав батьківської любові й турботи, ти не здатен подарувати їх власній дитині. Саме тому велика частина теперішніх вихованців інтернатів - це діти випускників інтернатів. Коло замикається. Лише 10% випускників здатні успішно соціалізуватися.

     

    На щастя в Україні стартувала реформа системи інституційного догляду та виховання дітей — деінституалізація. Розроблена стратегія реформування на 2017 - 2026 роки, створено Національний офіс ДІ реформи. На державному рівні запущені важливі й незворотні процеси, проте….. Держава — це ми з вами, тому саме від нас залежить втілення стратегії в життя.

     

    Радикальні деінституалізатори ))))) вважають, що ДІ — це фізичне закриття, руйнування інтернатів (як будівель). Насправді все зовсім не так. ДІ передбачає створення необхідних соціальних послуг на місцях, у громадах. Адже інтернати — це не причина, а наслідок. Це наслідок відсутності в Україні ефективних превентивних механізмів, які здатні запобігти потраплянню дітей в інтернати. Понад 90% вихованців інституційних закладів опіки — це так звані соціальні сироти, діти, що мають біологічні родини, але з тих чи інших причин (бідність, хвороба, елементарне невміння якісно опікуватись власними дітьми) опинились в інтернатах. Величезну роль в процесі ДІ мають відіграти громади, церква, благодійні та громадські організації. Саме вони, спільно з державними соціальними працівниками можуть забезпечити підтримку кризових родин на місцях.

     

    Отже, якщо ви хочете допомогти дитині в інтернаті, пам’ятайте — допомога, підртимка, увага мають бути індивідуальними. Якщо ви не знаєте імені дитини до якої йдете, якщо ви йдете до групи усміхнених дітей — зупиніться, постійте, подумайте. Адже така допомога справді шкідлива, вона розвиває споживацтво. Вихованці з дитинства отримують установку, що Світ їм винен, що вони мають право отримувати якісь блага лише через те, що вони сироти.

     

    В 2016 році в Україні запрацювала державна програма наставництва. Якщо у вас справді є бажання допомогти дитині з інтернату — станьте наставником, другом, близькою людиною для когось одного. Для цього не потрібні кошти, або велика кількість вільного часу. За законом наставник, після оформлення статусу, зобов’язується відвідувати підопічного раз на тиждень протягом години впродовж року. Спочатку зустрічі відбуваються в приміщенні інтернату, пізніше, за згодою всіх сторін, можуть проходити й за його межами. Ви можете навчити дитину таким елементарним навичкам, як приготування їжі, планування власного часу та витрат коштів. Ви можете запросити нового друга у гості, щоб показати модель стосунків в родині. Такі прості дії можуть назавжди змінити чиюсь долю, дати шанс на нормальне життя. Звичайно, такий вид допомоги вимагає більшої емоційної заангажованості і передбачає значно більшу відповідальність, ніж просто “зубні щітки”.

     

     

    А ще попрошу вас роззирнутись довкола. У вашому будинку, на вашій вулиці точно є родина, яка потребує підтримки та допомоги. Часом достатньо неосудливої уваги та доброго слова, а деколи потрібні колготки на шістьох дітей і продуктовий набір. Буває по всякому. Заїжджена фраза “Чужих дітей не буває” в світлі процесів ДІ набуває нового сенсу. Тепер її варто трансформувати у гасло “Хочеш допомогти дитині — допоможи її родині”. Соціальний відділ БО “Львівська освітня фундація” розробив навчальну програму для людей, які хочуть допомагати родинам у кризі, які хочуть рятувати дітей від потрапляння в інтернати. Ми вчимо надавати супровід, який запобігатиме розвитку споживацтва, натомість допоможе родині подолати кризу і вчитиме її самостійно долати труднощі. Кожні три місяці (а за потреби й частіше) ми набираємо групи на навчання в рамках програми “Добрий сусід”.

    Сконтактуйте з нами за допомогою електронної пошти dobryy.lef@gmail.com  і ми радо поділимось нашими знаннями та забезпечимо вас методичними матеріалами для якісного супроводу родин у кризі.

     

    ДІ — це діти, ДІ — це діяти, то ж не зволікаймо!

     

    З любов’ю, ваша Анна Решетник

    Більше
  • Добрий сусід. Добрі підсумки.

     

    “Добрий сусід” — надзвичайно людяний проект. Сотні кілометрів по сільському бездоріжжю, безліч життєвих історій, почувши які, ти дякуєш Богові за все, що маєш. Це проект, який дає змогу побачити зовсім інший життєвий зріз, він показує іншу реальність, яку ти до цього вважав паралельною. Подяка людей, які давно не чули доброго слова, і ще давніше не відчували підтримки. Дитячі посмішки, сльози радості, дзвінки посеред ночі, екстренні виїзди. Це проект із шаленими емоціними перепадами — між відчаєм і щастям лічені хвилини.

     

    Проект “Добрий сусід” спрямований на підтримку родин, що з тих чи інших причин опинились у кризі. Для супроводу таких сімей ми намагаємось максимально залучати громаду. Щоб допомога ця була конструктивною, ми створили навчальну програму “Сімейна медіація” в рамках якої вчимо проводити оцінку протреб родин у СЖО та будувати план виходу із кризи.

    Проект існує з 2017 року, за цей час нам вдалось допомогти 10-м багатодітним родинам, в яких виховується 42 дітей. 1 дитина завдяки проекту була повернена з будинку малютки, ще троє просто зараз в процесі повернення в рідний дім.

    Варто зрозуміти, що коли ми говоримо про родину, яка любить своїх дітей, хоче про них дбати, вилучення часто стає останньою краплею, точкою неповернення. Батьки остаточно втрачають віру в себе, родина руйнується.

     

    В червні минулого року ми були свідками та учасниками неймовірної події. Маленька дівчинка, яка через сумний та несправедливий збіг обставин виховувалась в будинку малютки, нарешті повернулась додому до тата, мами та двох старших сестричок. Коли на твоїх очах брутальний сільський чолов’яга заливається сльозами радості, коли дитина у 7 місяців вперше потрапляє у рідний дім, ти починаєш розуміти, що світ неймовірний, життя чудове, люди прекрасні.

     

     

     

    Україна багата щирими та добрими людьми, які радо відкликаються на прохання про допомогу. Досить часто потрібно просто озвучити потребу, дати такий собі “рецепт правильної допомоги”, і далі усі проблеми вирішуються силами громади.

     

     

     

     

    Бувають також ситуації, коли на момент знайомства з родиною сусіди мають упереджене ставлення, але часто картина змінюється вже в процесі роботи. Ми організовуємо волонтерські толоки. Приїжджаємо веселим гуртом, організовуємо в селах майстер-класи, на які запрошуємо дітей не тільки підопічної родини, а й загалом дітей з усього села. І на подвір’ї, яке ще донедавна обходили десятою дорогою, тепер гамір та сміх. Часом це перший відкритий контакт родини з оточенням.

     

     

     

    Дуже приємно спостерігати за тим, як змінюються самі члени родини. В роботі ми намагаємось максимально залучати ресурс самої сім’ї, це допомагає уникнути розвитку споживацтва, а також дозволяє відчути себе корисним, цінним, роботящим, а ще, таким, як усі. Гідним любові та поваги.

    Ми спільно працюємо, спільно обідаємо та спільно відпочиваємо після толоки. Говоримо про життя))). Бувають випадки, коли найцінніше, що ти можеш зробити для родини це вислухати. Дати відчути, що тобі не байдуже, що ти готовий зрозуміти, допомогти і підтримати. І стається диво  люди розквітають, розпрямляють спину, вони починають усміхатись, вірити в себе. А ще вони дуже цінують ці нові довірливі стосунки, старанно виконують усі поставлені завдання. І зрештою таки вчаться самостійно оцінювати свої потреби та вирішувати проблеми. З ними стається те, чого вони дуже прагнуть вони переходять у категорію “звичайних громадян”, людей, яким не потрібно щодня доводити свою нормальність та право на гідне життя.

    Маємо також зрозуміти, що тривалість супроводу родини сильно залежить від задавненості проблем. Комусь достатньо просто допомогти полагодити опалення чи залатати дах, а когось необхідно вчити готувати, прибирати, доглядати за собою та дітьми.

     

    Окрему увагу варто приділити очікуванням та вимогам до родин, з якими ми працюємо. Варто розуміти, що основна необхідність роботи з родиною в СЖО полягає в збереженні цієї родини заради дітей, які в ній виховуються. Адже, у випадку руйнування сім’ї, у випадку вилучення під опіку держави, людина все подальше життя почуватиметься істотою без коріння, без ідентичності. Усе життя нестиме з собою запитання: “Чому так сталося? Невже я не гідний любові? Чи був я бажаною дитиною?”. І навіть у 60 років почуватиметься “дитиною-сиротою”. Дуже важливо приймати цінності та потреби самої родини та не нав’язувати власних. Адже тоді складно буде уникнути осуду та відчуття того, що вони не дотягують до нашої особистої планки.

     

     

     

    Останній на сьогодні важливий підсумок. Завдяки проекту ми познайомились з великою кількістю працівників державних центрів соціальних служб та служб у справах дітей, налагодили плідну співпрацю. Ми домовились про узгодження дій та доповнення можливостей та ресурсів одне одного. Бо держава це не щось ефемерне. Держава це ми з вами. І від кожного з нас залежить напрямок, в якому ми будемо рухатись. Саме тому нам необхідно знайомитись, обмінюватись досвідом, домовлятись та співпрацювати.

     

     

     

    Величезна подяка усім, хто допомагає нам допомагати!

     

    Більше
  • #JustDoDI

     

    11—12 грудня у Львові відбувся соціальний форум «Деінституалізація: шлях від інституції до сім‘ї», організований БО «Львівська освітня фундація» спільно з керівництвом Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2.

     

    Ми говорили про реформу інтернатів у стінах інтернату. Під одним дахом зібрались представники усіх структур та організацій, що прямо чи опосередковано залучені до процесів ДІ в Україні. Учасниками Форуму стали працівники центрів соціальних служб, служб у справах дітей, керівники інтернатних закладів різних типів, представники громадських, благодійних та релігійних організацій.

     

    Учасники форуму мали змогу послухати доповіді від різних експертів ДІ, а також працювали у малих групах на тематичних платформах.

     

    Доповідачі форуму:

     

    Мар’яна Кащак, виконавчий директор благодійної організації “Львівська освітня фундація”, у своєму вступному слові розказала про основні напрямки роботи фундації в процесі ДІ, про важливість співпраці усіх ланок цього складного процесу.

     

     

    Маріанна Онуфрик, керівник національного офісу з реформи ДІ при Уповноваженому Президента з прав дитини, познайомила учасників із національною стратегією ДІ, про роль держави у цьому процесі, про важливість реформи інституційних закладів опіки для України в цілому та для кожного з нас.

     

     

    Андрій Закалюк, директор Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2, в своїй доповіді розповів про перспективи реформування ввіреного йому інтернату, про конкретні кроки на шляху ДІ, та про важливість роз’яснювальної роботи із персоналом. Львівський інтернат №2 - унікальний заклад, адже 100% персоналу за за закриття інтернату.

     

     

    Крісті Тейлор, волонтер Корпусу Миру (США),  поділилась досвідом своєї країни стосовно роботи із кризовими родинами, та про важливість врахування найкращих інтересів дитини в процесі ДІ.

     

     

    Пітер Сіткеі, професійний координатор Департаменту Професійного менеджменту Головного управління Соціальних справ та Опіки над дітьми (Угорщина), розказав про угорський досвід деінституалізації, а також про основні виклики країни, що успішно завершила цю реформу.

     

     

    Уляна Токарєва, керівник Центру регіонального розвитку, про важливість роботи соціальних служб у відповідності до потреб громади, про створення необхідних соціальних послуг та про грамотне використання бюджетних коштів.

     

     

    Вікторія Федотова, керівник НГО “М.АРТ.ІН-клуб”, поділилась досвідом роботи у напрямку превенції соціального сирітства, про важливість підтримки кризових родин задля запобігання потрапляння дітей в інституційні заклади опіки.

     

     

    Анна Решетник, керівник програми “Сімейна медіація” БО “Львівська освітня фундація”, розповіла про досвід роботи фундації спрямований на підтримку кризових родин, про важливість неосудливої допомоги та роль громад в збереженні біологічних родин та дітей у них.

     

     

    Ліна Дешвар, громадська активістка, випускниця Олешківського дитячого будинку-інтернату, наголосила на  важливості роботи з випускниками інтернатних закладів. Також розповіла про основні труднощі, з якими стикаються молоді люди після випуску, про відсутність необхідних навичок та підтримки.

     

     

    Алла Горбач, керівник Львівського ЦСССДМу, розповіла про роль Центрів соціальних служб в процесі ДІ, про необхідність змін у підходах до роботи, а також про скерування максимуму зусиль на підтримку родин у складних життєвих обставинах.

     

     

    Ірина Королець, психолог БО “Львівська освітня фундація”, у своїй доповіді розповідала про важливість підтримки оточення у збереженні біологічної родини. Всі члени кризової родини перебувають у перманентному стресі, Ірина розказала учасників про психологічні аспекти роботи зі стресом, про ефективну підтримку та супровід.

     

     

    Марта Левченко, керівник БФ “Я - Майбутнє України”, нажаль не змогла бути присуньою на форумі фізично, проте (ура! ми живемо у третьому тисячолітті)))))) змогла розповісти учасникам форуму про свій багаторічний досвід роботи з кризовими родинами за допомогою скайпу.

    Наталія Гаєвська, громадська активістка, учасниця проектів “Добрий сусід” та “Сімейна медіація” від БО “Львівська освітня фундація”, поділилась досвідом супроводу кризових родин у с.Зелів, про важливість співпраці з соціальними службами, а також про те, чому усім нам варто стати добрими самарянами.

     

     

    Наталя Шалата, розказала учасникам форуму про діяльність фонду Ginger UCEF, про десятирічний досвід роботи, а також пріоритетні напрямки розвитку.

     

     

    Отець Вячеслав Дорош, директор “Карітас-Спес”, поділився досвідом створення альтернативних форм опіки силами релігійних організацій, а також наголосив на тому, що якими б гарними не були умови проживання дитиниу ДБСТ, сім’я все ж є найприроднішим та найкращим місцем для дитини.

     

     

    Також в рамках форуму відбулась панельна дискусія під умовною назвою “ДІ - транзитна зона”, в якій різними думками стосовно одного процесу  поділились: Мар’яна Кащак, Уляна Токарєва, Маріанна Онуфрик, Андрій Закалюк та Ростислав Тимків. Зал також дуже активно долучився до дискусії у вигляді питань та коментарів.

     

     

    На форумі також проводилась робота в малих групах, в рамках якої учасники мали змогу познайомитись ближче та обмінятись власним практичним досвідом.

     

     

    Андрій Закалюк модерував платформи для очільників інтернатних закладів різних типів, в рамках яких учасники говорили про конкретні кроки реформування.

    Уляна Токарєва, спільно з працівниками державних соціальних служб та служб у справах дітей, напрацьовували разом практичні кейси ефективної роботи соціальних працівників.

    Мар’яна Кащак та Мирослава Туркало разом з представниками НГО говорили про те, як громада може допомагати родинам у кризі.

    Ірина Королець модерувала платформу для громадських активістів під назвою “Як я став сімейним медіатором”, в рамках якої учасниками обмінювались досвідом, ділились власними досягненнями та труднощами у роботі.

    Маргарита Тулуп, журналіст видання “Лівий берег” провела майстер-клас для представників ЗМІ на тему “Основні принципи висвітлення соціальних проблем”.

     

    Мар’яна Івашина, керівник служби навчання і розвитку персоналу ПАТ "Галичфарм", провела майстер-клас для представників соціально відповідального бізнесу.

    Ліна Дешвар модерувала платформу для представників громадських, благодійних та релігійних організацій, що працюють з випускниками інтернатів, в рамках якої учасники говорили про важливість залучення випускників до програм супроводу.

    Вікторія Федотова спільно з представниками державних соціальних служб говорили на  тему “Бідність не вирок. Особливості супроводу родин у кризі”.

     

    Висновки.

     

    1. Процес деінституалізації розпочався, він є незворотнім, а його ефективність на пряму залежить від розуміння суті процесу та спільнодії усіх його учасників.

     

    2. Важливість зв’язку з біологічною родиною є незаперечна. Діти, що були вилучені з сімей та втратили з ними зв’язок почуваються людьми без коріння, та все життя шукають відповіді на запитання: “чому це сталось зі мною? що саме стало причиною відмови від мене? чи справді я не гідний любові?”. А також протягом усього свого шляху, навіть будучи дорослою особою, несуть на собі стигматизуючий статус дитини-сироти.

     

    3. В ході форуму більшість учасників погодились із твердженням, що сім’я є найкращим місцем для проживання і виховання дитини.

     

    4. Сили та ресурси, що витрачаються на опіку над дітьми сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування, варто частково перескерувати на підтримку кризових родин, адже саме вони є основними “постачальниками” дітей в інтернати.

     

    5. Усю сукупність родин, що віддають дітей в інтернати, можна розділити на три умовні групи:

    • родини, що не хочуть дбати про дітей
    • родини, що не можуть дбати про дітей
    • родини, ще не знають як дбати про дітей

    Останні дві групи і є нашою основною цільовою аудиторією.

     

    6.  Для того, щоб деінституалізація в Україні відбулась успішно, необхідно провести      скурпульозний аналіз потреб громади та створити відповідні до запитів послуги безпосередньо в місцях проживання кризових родин.

    7.  Для ефективної роботи з родинами у кризі необхідно налагоджувати співпрацю між державними соціальними службами та НГО (релігійними, громадськими та благодійними організаціями). Адже взаємодія організацій з різними ресурсами та повноваженнями здатна забезпечити значно кращий результат та надати всесторонню підтримку родині.

    8. В Україні є велика кількість організацій, що давно й ефективно працюють над вирішенням проблем соціального сирітства. Завдяки форуму вдалось налагодити нові зв’язки, обмінятись досвідом та контактами, закласти початок нової та плідної співпраці.

    9.  Хоч біологічна родина є найкращим місцем для виховання дітей, ми маємо бути свідомі, що все ж залишиться частина сімей, які не хочуть, або не здатні піклуватись про власних дітей. Тому потрібно розвивати сімейні форми виховання:

    • встановлення опіки та піклування
    • ДБСТ
    • прийомні сім’ї
    • патронатні сім’ї
    • усиновлення

    10.Важливою складовою деінституалізації є донесення до загалу суті процесу,        розвінчування міфів про кризові родини та інтернати, заохочення громади до підтримки родин, що опинились у кризі. Тому організації, що працюють в соціальній сфері мають бути в постійному контакті із засобами масової інформації, розказувати про свої досягнення та про виклики, з якими стикаються у повсякденній роботі. 

    11.Величезну вагу у профілактиці соціального сирітства (а отже й у процесі ДІ) має парафіяльна робота релігійних організацій. Соціальне служіння, залучення до роботи громади, підримка родин у кризі - усе це давно і якісно робить Церква.

     

     

    Окрім усього вищеперерохованого хочеться відмітити, що в Україні є величезна кількість людей та організацій, які працюють з вихованцями та  випускниками інтернатів, надають підтримку родинам у кризі. Вони і є агентами деінституалізації на місцях. Дуже важливо ділитись напрацьованим досвідом, узгоджувати свої дії, налагоджувати співпрацю. Адже більшості країн, які успішно завершили ДІ, це вдалось саме завдяки спільній стратегії та співпраці між Державою, Церквою та НГО.

    Величезна подяка доповідачам, ваш досвід, ваше бачення та ваша діяльність безцінні, і ми раді, що ви активно ділитесь ними. Шановні учасники! Низький вам уклін за активне слухання, за ваші питання, за плідну роботу на платформах. Завдяки форуму нам вдалось знайти величезну кількість людиноскарбів — натхненних однодумців сповнених ентузіазму.

    Дякуємо персоналу інтернату №2 за допомогу в організації події.

    Шлях, який ми обрали, не буде легким та швидким, проте разом ми сила. Тепер ми впевнені, що #ДеінституалізаціїБути, адже ми є один в одного, ми розуміємо необхідність змін, і ми щоденно працюємо для досягнення мети.

     

    #JustDoDI

    Більше
  • Сімейна медіація в стилі ЛОФ

     

    Восени минулого року у Львіській освітній фундації стартувала програма "Сімейна медіація". 

     

    Перш за все хочеться зазначити, що у поняття "сімейної медіації" ми вкладаємо дещо відмінний зміст. По суті своїй - це програма соціального супроводу родин у кризі, і супровід цей здійснюють волонтери нашої організації.

     

    Мета програми - надання комплексної допомоги та якісного супроводу родинам у кризі. Наше завдання - навчити родини самостійно долати труднощі, забезпечити якісний супровід та моніторинг. Адже, змінивши життєві обставини цих сімей ми можемо вплинути на якість життя дітей у них, тим самим запобігти потраплянню дітей в інституційні заклади опіки.

     

    Завдяки роботі проекту “Добрий сусід” ми мали змогу вивчити обставини життя багатодітних родин у складних життєвих обставинах. В нашому випадку у сімох родинах із десяти хоча б один дорослий член родини є випускником інтернату. На момент початку співпраці з родинами, діти або перебували під загрозою вилучення, або вже знаходились під частковою або повною опікою держави. Завдяки "Доброму сусіду" побутові умови життя родин були покращені. Проте ми розуміли, що їхні обставини - це наслідок значно глибших проблем. У більшості випадків в родинах відсутні елементарні побутові навички: вони не вміють вести домашнє господарство, планувати витрати й обліковувати прибутки, доглядати за власними дітьми у правильний спосіб. Ми вважаємо, що це проблеми, які можливо вирішити. Саме тому, на нашу думку, такі родини гостро потребують супроводу компетентним спеціалістом, їм потрібен кризовий менеджер, який буде здатен надати підтримку, допомогу, та зможе навчити таку родину усім необхідним для життя навичкам (а також слідкуватиме за тим, щоб ці нові навички з часом перейшли у розряд корисних звичок). Таким кризовим менеджером має стати сімейний медіатор.

     

    Нашими медіаторами є небайдужі люди, які з власної волі допомагають родинам у кризі. Проте, якщо допомога ця безсистемна, надається при першій вимозі, то класичний результат - розвиток споживацтва у родинах та емоційне вигоряння і повна демотивація волонтера. Родина в якийсь момент розуміє, що не обов’язково напружуватись, щоб подбати про їжу чи ліки - можна зателефонувати волонтеру і він все привезе. З часом це переростає в дзвінки посеред ночі, з типовими зойками, що закінчуються памперси та на ранок потрібна дитяча каша.

     

    Для того, щоб уникнути описаної ситуації, ми вчимо наших волонтерів визначати оцінку потреб, розробляти план супроводу та дорожню карту виводу родини із кризи. Також ми запланували, що до початку роботи медіатор повинен познайомитись з державним соціальним працівником, що закріплений за даною родиною, домовитись про співпрацю та узгодити план дій. Дуже важливо, щоб у своїй роботі державний соціальний працівник та медіатор діяли злагоджено, доповнювали можливості одне одного і уникали дублювання в роботі. Саме тому на наш перший навчальний тренінг ми запросили пані Аллу Горбач - керівника Львіського ЦСССДМу.  Лише у випадку ефективної співпраці державних служб та НГО можливі якісні зміни.

     

    Також хочу звернути вашу увагу на важливіть уникання осуду в спілкуванні з підопічними родинами. Якщо ми починаємо «покращення» їх життя відштовхуючись від того, в чому вони некомпетентні, це одразу закриває людей, вони перестають сприймати будь-яку інформацію, оскільки критика неконструктивна. Вони й без того  почуваються людьми на узбіччі. Медіатор має стати тією людиною, яка прийме їх такими, як вони є, з усіма їхніми вадами та цінностями.

     

    Розкажу вам реальну історію. Кілька жінок із соціального центру стояли в черзі під установою. Поруч був відкритий каналізаційний люк. Дитина однієї з жінок впала в цей люк, а жінка, замість того, щоб кинутись на допомогу заціпеніла і просто стояла. На щастя сторонні одразу помітили, що дитина відсутня, почали бити на сполох, хлопчика таки врятували. Уже потім маму запитали, чому ж вона стояла і нічого не робила? Жінка відповіла, що вона боялася, що всі скажуть, що вона погана мама. Страх осуду та неприйняття ламає волю людей, позбавляє їх здорового глузду. Ми назавжди маємо забути питання «а чим ви думали?» (коли народжували стількох дітей, коли не сплачували за комунальні послуги, коли не шукали роботу…). В переважній більшості випадків ми маємо справу з дорослими, яких не любили в дитинстві, про яких не дбали у належний спосіб. Їх базові потреби не були забезпечені, але вони дуже хочуть виправити ситуацію із власними дітьми, розірвати це замкнене коло. Адже усім відомий сумний факт, що велика кількість вихованців інтернатів — це діти випускників інтернатів. Без нашого з вами втручання це замкнене коло сирітства функціонуватиме й надалі само себе відтворюючи.

     

     

    Безперечно, ми не маємо бути супергероями, ми не врятуємо світ, ми не зможемо зберегти усі родини. Ми також маємо усвідомлювати, що у своїй допомозі ми повинні пропонувати родинам різні варіанти, розказувати про можливі наслідки того чи іншого вибору, але сам вибір мають робити родини. Вони мають навчитися брати відповідальність за свої дії та вчинки. Наші кроки мають бути малесенькими, наші завдання — максимально деталізованими. Бо те, що видається нам очевидним, для них незрозуміле й раніш не бачене.

    Ще одна яскрава ілюстрація. В одній з родин були дуже пошарпані стіни, через це хата мала вкрай неохайний вигляд. Добра людина привезла їм гарні шпалери та клей, попросила наклеїти самостійно і поїхала додому. Наступного дня родина подзвонила й сказала, що все гаразд, шпалери поклеєні, тільки трохи не вистачило. Добра людина сильно здивувалася, бо ж купувала із запасом. Приїхала глянути, а вони ті шпалери поклеїли не вертикально (як усі ми звикли бачити), а горизонтально. По суті обмотали ними свою хату. Ця історія яскраво ілюструє 2 моменти:

    • людина, яка ніколи не бачила якоїсь дії, не здатна виконати її самостійно
    • ця ж людина може бути відповідальною в маленьких діях — попросили наклеїти — наклеїла.

     

    Ще один важливий момент роботи з кризовими родинами — хвалити їх за найменші успіхи. Суспільство часто засуджує такі родини, вони весь час живуть із відчуттям, що вони сильно не дотягують до стандартів, не відповідають вимогам, гірші за інших. Саме тому купують на останні гроші дорогі цигарки чи сенсорні телефони. Це їх спосіб продемонструвати, що вони класні й гідні поваги.

     

    Для чого це роблю я? Бо я сама глибоко травмована дитина. Моє дитинство припало на важкі 90-ті, мій тато був алкозалежним. Але знаєте, в психотерапії є таке поняття, як «пост травматичний стресовий розвиток». За моїми спостереженнями більшість людей, що працюють в соціальній сфері, теж мають певний травматичний досвід, але він не зламав нас, а зробив сильнішими. До того ж ми знаємо суть проблем зсередини, і в цьому наша перевага. Тому, коли вам хочеться пожаліти дитину, в чиїй родині не усе гаразд, знайте, що вона не обов‘язково впаде на дно, а цілком ймовірно злетить, і дуже високо.

     

    Для чого це робить ЛОФ? Бо робота з родинами  — це наш спосіб долучення до процесів ДІ, наш пріоритетний напрямок. Пані Уляна Токарєва у своїй доповіді на Форумі “Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї” вжила дуже влучний термін «спадкове СЖО». Ми віримо, що цю спадковість у більшості випадків можливо змінити.

     

    Для чого це має робити соціум? Дітей із кризових родин часто цькують, з них насміхаються, забороняють власним дітям дружити із ними. Проте, як тільки дитина потрапляє в інтернат, всі починють жаліти та любити сиротинушку. Схема поламана, і ми всі маємо працювати над її зміною. Свого часу дуже зворушили слова Словацьких колег. У них, коли родина потрапляє у кризу, соціальні працівники ініціюють збори «родинного кола» — близьких та далеких родичів 10-15 людей. На зборах вони вирішують хто і чим може зарадити ситуації. Тобто суспільна свідомість прокачана до такого рівня, що відповідальність не закінчується стінами власного дому. Вони йшли до цього рівня багато років. І зрештою прийшли)).

     

     

    Я вірю, що і нам вдасться!

     

                                                                                                                                                                                                                                       Анна Решетник

    Більше
  • Соціальний Форум “Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї”

     

    В світі немає жодної людини, яка б була компетентною в усіх галузях. Проте, вузький спеціаліст певної сфери цілком здатен пояснити загалу суть своєї роботи. Виокремити найважливіше і розказати про це зрозумілою мовою. Цікавитись чимось крім власної роботи -  означає бути всебічно розвинутою людиною. В Україні розпочався процес  деінституалізації  процес реформування інтернатної системи опіки. Сам термін, за рівнем суспільного розуміння, приблизно, як адронний колайдер. Хтось десь щось колись про це чув.

     

    Отже, інституційна система опіки  це неефективний підхід до виховання дітей, які з тих чи інших причин не можуть виховуватись в родинах. Система дісталась нам у спадок від СРСР і з того часу практично не змінилась. Сам принцип колективного виховання, життя в групі та за розпорядком  є нищівними для формування особистості дитини. Відсутність індивідуальної уваги, турботи та особистого простору. Інтернати часто називають місцями несвободи - діти живуть та вчаться в ізоляції від загалу. Зростають та розвиваються з усвідомленням, що вони “не такі, як всі”.

     

    Парадоксально, що інтернатна система виховання існує лише в бідних країнах, хоча по суті своїй є розкішшю. Утримання цієї махіни коштує 7 млрд. грн на рік. Це як норкова шуба в кредит.

     

    Ще один парадокс  в сиротинцях практично немає сиріт. Через бідність, хвороби, відсутність гідних умов життя, при живих батьках дітки живуть у інтернатах. Якщо кошти перескерувати на ефективну підтримку та супровід сімей  у кризі, абсолютна більшість дітей зможе повернутись в родини. 

     

     

    Зараз циклічно функціонує так зване “замкнене коло сирітства”    велика кількість вихованців інтернатів - це діти випускників інтернатів. Система відтворює сама себе.

     

     

    Немає жодних сумнівів, що ситуацію необхідно змінювати.  На державному рівні розроблена шикарна стратегія деінституалізації, поступово регулюється законодавство, вносяться відповідні зміни. При уповноваженому Президента України з прав дитини запрацював Національний офіс з реформи деінституалізації. Справа за втіленням задекларованих змін.

     

     

    Саме тому 11-12 грудня Львівська освітня фундація організовує Соціальний Форум “Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї”. Ми говоритимемо про реформу інтернатів в стінах інтернату. Під одним дахом зберуться розробники стратегії реформування та безпосередні виконавці.

    Доповідачі Форуму:

     

    Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба

    Керівник Національного офісу з реформи деінституалізації Маріанна Онуфрик

    Керівник Регіонального центру навчання та розвитку Уляна Токарєва

    Керівник НГО “МАРТІН-Клуб” Вікторія Федотова

    Представник уряду Угорщини, координатор Департаменту Соціальних питань та захисту прав дитини Peter Sitkei

    Громадська активістка, випускниця Олешківського спеціалізованого дитячого будинку-інтернату Ліна Дешвар

    Керівник благодійного фонду “Я - Майбутнє України” Марта Левченко

    Директор “Карітас-спес” отець Вячеслав Дорош

    Директор Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2 Андрій Закалюк

     

    До участі в Форумі запрошені: працівники державної соціальної сфери: очільники міських, обласних та районних служб у справах дітей, центрів соціальних служб, департаментів освіти; директори інтернатів; представники громадських, благодійних та релігійних організацій. Усі ті, хто мають стати агентами змін на місцях. 

    Також в рамках заходу будуть проведені воркшопи:

    • для представників ЗМІ
    • для представників соціально відповідального бізнесу
    • для директорів інтернатів
    • для очільників соціальних служб

    Ми сподіваємось, що участь в Форумі додасть розуміння, конкретики та злагодженості дій усім учасникам процесу.

     
    Соціальний Форум "Деінституалізація: шлях від інституції до сім’ї" відбудеться 11-12 грудня 2017 року за адресою м.Львів, вул.Просвіти 2-4, приміщення Львівської загальноосвітньої школи-інтернату №2. 

    Якщо Ви працюєте в соціальній сфері, або просто цікавитесь нею і готові стати агентом змін, долучайтесь до події. Кількість місць обмежена, обов’язкова попередня реєстрація за телефонами:

    +38(050)2393380
    +38(093)6085003
    +38(68)7074011

     

    #JustDoDI

    Більше

Благодійники: